- Деталі
Грудень – це місяць, що традиційно асоціюється з підготовкою до святкування Нового року та різдвяних свят. Камерний оркестр «Кантабіле» під орудою народного артиста України, Товія Рівця 26 грудня 2021 року представив концертну програму «Різдвяні мотиви», яка подарувала кожному глядачеві відчуття свята! Цього вечора під склепінням старовинного костелу Святих Апостолів Петра і Павла прозвучали різдвяна музика відомих композиторів, а також звучали традиційні різдвяні мелодії – оскільки без них це світле свято неможливе! Дивовижна та урочисто-затишна атмосфера гостинного костелу, ніжні переливи скрипок, альтів та віолончелей у поєднанні з голосом та гітарою викликали справжні мурашки від захоплення. І відразу захотілося наблизити це свято, захотілося прикрашеної ялинки, цукерок у золотій фользі, світла, безлічі воскових свічок та бальної сукні.
Дивно, але з першої ноти колядки «Тиха ніч» Йозефа Мора та Франца Грубера, музикантам вдалося перенести слухачів в минулі епохи... Цей різдвяний християнський гімн, створений у 1818 році, став одним з найвідоміших і найпоширеніших у світі різдвяних піснеспівів.
Старовинна українська колядка «Що то за предиво» в обробці для оркестру Віктора Камінського, продовжила хвилюючу пісенну біблійно-релігійну розповідь про Різдво Христове.
А в наступному номері глядачі поринули у світ неповторно багатих, барвистих, до сліз рідних різдвяних піснеспівів із «Збірки колядок та щедрівок для фортепіано М.Скорика, які композитор В. Барвінський одягнув в оркестрові шати, а камерний оркестр розмаїтими штрихами підкреслював їх колорит, особливості і красу.
В Мотеті Вольфганга Амадея Моцарта «Радійте,торжествуйте» Юлія Єфімчук зачарувала всіх своїм прозорим виразним виконанням, в якому її голос відрізнявся дивовижною гнучкістю та виконанням радісних юбіляцій .
Продовжив різдвяну програму естрадно-джазовий «Різдвяний вечір» композитора та музиканта сучасності Валерія Сапарова. Витонченість та вишуканість колориту твору посилювали ажурні пасажі струнних, які доповнювали барвистими гармоніями виразну мелодію.
Божественної краси щедрівка «Ой, як прилітали та й два соколоньки» в обробці Івана Небесного у виконанні Юлії Єфімчук, навіяла почуття ніжності, мрій та легкий наліт смутку, проте світлого.
Артисти «Кантабіле» завжди взаємодіють із публікою, занурюючи її на певний час у свій незвичайний магічний світ. Сподобалось те, що під час виконання щедрівки «Небо ясні зірки вкрили» у виконанні дуету у складі Юлії Єфімчук з Андрія Громика присутні віряни різних конфесій хором виконували приспів.
«Щедрик, щедрик, щедрівочка». Хто не знає цієї народної мелодії? Саме вона говорить про наближення Різдва і створює святковий настрій практично в усіх куточках земної кулі. «Щедрик» переробляють на власний смак представники кардинально різних музичних напрямків і щоразу маємо оригінальну, незабутню версію. В світі існує понад 1000 варіацій мелодії «Щедрика» – від хорової й симфонічної до джазової та аранжування в стилі рок.
І звичайно, камерний оркестр «Кантабіле» подарував розкішну оркестрову інтерпретацію «Щедрика» Миколи Леонтовича та інших найулюбленіших колядок та щедрівок американського композитора Маршала Файна, де мелодика й експресія нашої музичної традиції поєднується з надбанням європейської класичної музики.
Святковою кодою стала музика до драми «Арлезіанка» Жоржа Бізе, яка відразу вразила своєю яскравістю. «Фарандола» розпочалась «Маршем трьох королів» у святковому звучанні tutti. Її друга тема — це «Танець швидких коней» провансальского походження. Від лікуючої, стверджуючої життя пляски глядачі зазнали маси емоцій: і радість, і подив, і захоплення!
І на останок, окрема подяка ведучій концерту, майстрині художнього слова – лауреатці обласної літературно-мистецької премії імені Агатангела Кримського Оксані Єфіменко, яка розповідала цікаві факти з історії музичної культури та написання творів.
Валерія Бійо
- Деталі
З нагоди новорічних свят, які багаті своїми традиціями, обрядами та звичаями, Академічний камерний оркестр «Кантабіле» під орудою народного артиста Товія Рівця, та солісти оркестру Юлія Єфімчук та Андрій Громик дали низку концертів для дітей та дорослих в об’єднаних територіальних громадах області. Так, 16 грудня артисти радо вітали тутешню публіку в селі Горішне та смт Мар’янівка, 17 грудня вони дарували свою майстерність жителям села Затурці, а 19 грудня створили справжнє свято для гладачів у селі Щурин. Заслуговує на повагу те, і це неодноразово звучало з уст глядачів, що це були перші концерти високо професійного камерного оркестру за останні 30 років. Крім класичної музики, яку щедро дарує прославлений камерний оркестр «Кантабіле», у залах лунали самобутні українські колядки, щедрівки та віншування. Також у глядачів була чудова нагода вивчити, або повторити ці перлини разом із солістами філармонії Юлією Єфімчук та Андрієм Громиком. Не обійшлося, звичайно, і без сердечних привітань Святого Миколая, якого так чекала дітвора.
- Деталі
30 листопада 2021 року відбулись два концерти Академічного камерного оркестру "Кантабіле" в санаторії матері і дитини «Пролісок» та лікувально-оздоровчому комплексі «Червона калина». Програма концерту зачарувала всіх, хто був присутнім у залі: публіка гаряче приймала найвишуканіші шедеври світового музичного репертуару.
Концерт розпочався сумною «Мелодією» М.Скорика, що стала українським символом. Залишитись байдужим та не перейнятись чарівним впливом такої музики – неможливо. Композитор та ансамбль «Кантабіле» зуміли показати весь трагізм і сум, який не можна промовити словами.
Камерний ансамбль «Кантабіле» під керівництвом Товія Рівця прекрасно гармоніював із солісткою Юлією Єфімчук у творі “Ave Maria” Ф. Шуберта. Молитва створювала умиротворений настрій, спокій та налаштовувала на філософські думки. Маестро гнучко варіював відтінки, відчуваючи перш за все ліризм і чергування пристрасті та делікатності цієї партитури з нескінченним багатством.
Підтримувала, можна сказати, затишну домашню атмосферу ведуча концерту камерного ансамблю, лауреатка літературної премії імені Агатангела Кримського чарівна Оксана Єфіменко. Своїм виразним вдумливим прочитанням вірша Світлани Костюк «Краса врятує світ» вона розкрила основну думку твору та передала її слухачам.
Концерт прикрасив своєю участю і дует у складі молодих та обдарованих артистів – Юлії Єфімчук та Андрія Громика. Музика дуету особливо вразила красою самих високих людських почуттів – кохання, ніжності, солодкої печалі. В атмосфері музичного салону цікаво прозвучали та запам’ятались слухачам романс О. Бурміцького на вірші М. Луківа «Послухай, шелестять дощі», де поєднались тонка поезія та майстерність співу у виконанні Юлії Єфімчук і який просто зачарував всіх мелодійністю, щирістю та ліричністю. Твір Є. Птічкіна на слова Р. Рождественського «Відлуння любові» була однією з найпопулярніших пісень свого часу. А пісня В. Івасюка на вірші Р. Кудлика «Я твоє крило» у виконанні дуету, яка колись буквально заполонила усе довкола й звучала щодня на радіо й телебаченні та з естрадних майданчиків у виконанні Софії Ротару, вокально-інструментальних ансамблів «Смерічка», «Кобза», подарувала відчуття суму та ностальгії за минулою щасливою епохою. І з технічної, і з художньої, і з емоційної точки зору, їх образ став справжнім одкровенням та справжнім відкриттям.
Продовжило танцювальну лінію у виконанні камерного оркестру популярне аргентинське Танго К. Гарделя, яке виконувалось багатьма оркестрами й звучало у чисельних фільмах. Воно завоювало серця мільйонів кіноглядачів завдяки пристрасним танцям головних героїв голлівудських фільмів «Аромат жінки» з Аль Пачіно та «Правдива брехня» з А. Шварценеггером.
Чудова та чарівна пісня-вальс "Поцілунок" композитора Л. Ардіті на вірші Г. Альдіг'єрі, яка розкішно прозвучала у виконанні солістки у супроводі оркестру, був і залишився найпопулярнішим і виконується досі.
У Польці з оперети «Легка кров» Й. Штрауса камерний ансамбль «Кантабіле» відобразив всю красу штраусівських мелодій, розкіш оркестрових фарб, винахідливість та дотепність його танцювальних п’єс, чим створив святковий та радісний настрій глядачам. Все це – діалог інструментів та тонкість динамічних градацій – виконавці продемонстрували у вищій ступені віртуозно. Чергування перекличок інструментів створювало враження багатолюдного балу, на якому нам вдалося побувати.
В калейдоскопі танцювальної музики регтайму, танго, камерний оркестр вражав глядачів засліплюючими фіоритурами інструментів, тонким звукописом музичних фарб оркестру, та створенням атмосфери розкутості і ліричної безпосередності.
Повернення із світу мрій до дійсності у Фіналі має бути яскравим та ефектним, як прихід незваного гостя у розпал свята. Тому найвідоміший «Марш Радецького» Й. Штрауса тріумфально завершив концерт, створивши відчуття святковості та романтичного підйому почуттів.
Валерія Бійо
- Деталі
26 жовтня в обласному театрі ляльок Академічний камерний оркестр "Кантабіле" на чолі з дивовижним музикантом, харизматичним диригентом, народним артистом України Товієм Рівцем та юний талановитий тромбоніст Павло Тітяєв занурили лучан у дивовижний світ шведсько-американської музики.
Музична обдарованність та одержима любов до музики дали можливість юному тромбоністу підкорити вимогливе журі багатьох світових музичних конкурсів та стати найкращим альтовим та теноровим тромбоністом за версією Всесвітньої асоціації тромбоністів ІТА (США).
Що можна сказати про своєрідні та унікальні жанри американської культури як спірічуелси, блюзи, регтайми, джаз та інші, які мають самобутність і представляють своєрідну візитну карту США? Лише одне: МАЛО! Особливо в такому прекрасному виконанні.
Програма концерту була виключно цікава. Адже глядачі здійснили захоплююче занурення в епоху джазу 20 століття.
Проте відкрила вечір Мала серенада шведського композитора та диригента Еріка Ларсона, який є досить популярним в Європі. Цей проникливий твір в чотирьох частинах дійсно став чудовим початком програми.
Продовжило шведську лінію Концертіно для тромбону і струнного оркестру, Твір № 45, №7 Е. Ларсона. Обдарований тромбоніст Павло Тітяєв миттєво привернув увагу слухачів і підняв їм настрій цим чудовим інструментом, що володіє багатим тембром і особливою віртуозністю.
Тромбон - мідний духовий інструмент. Блиск металу, розмір, висувна куліса. Ефектно, що й казати! Тромбон прекрасно поєднувався з іншими музичними інструментами камерного оркестру і гармонійно доповнював їх,породжуючи дивну за красою музичну палітру. Музикант зумів передати багатий звуковий колорит тромбону - від мужнього, яскравого та грізного до спокійного та ліричного. Глядачі були в захопленні від його благородного, блискучого та урочистого звучання.
Великий композитор Ф.Мендельсон сказав "Для частого використання тромбон занадто священний", тому завдяки Гершвіну ми перенеслись в Америку. В сузір'ї великих музикантів першої половини XX століття творчість геніального Джорджа Геншвіна надзвичайно улюблена публікою. І сьогодні, через 90 років, твори американського композитора звучать так само чарівно і свіжо.
В цьому можна було переконатися прослухавши Прелюдію №2 до-дієз мінор з назвою "Сумна колискова" у виконанні камерного ансамблю "Кантабіле" . Сам композитор позначав її характер як джазову колискову, яка створювала поетичну, нічну атмосферу, за що її стали називати американським блюзом.
Виконання транскрипції пісні Дж. Гершвіна "Ще раз" (Do It Again) з бродвейського шоу "Французька лялька" струнним оркестром, з присмаком істинно французької пікантності, відрізнялись віртуозною технікою композиторського письма, захоплюючим ритмом і незвичайним акцентуванням.
Головне місце в творчій кар'єрі Дж.Гершвіна займали мюзикли, які він дуже любив, і в які вкладав всю свою душу. Гершвінський хіт "О кей!" був зразком ідеального типового мюзиклу. Досвідчені музиканти камерного оркестру віртуозно передали його безпосередню, барвисту, з нотками гумору музичну мову. У залі виникало відчуття атмосфери бродвейських шоу, театральних ревю. мюзиклів, німого кіно, Нью-Йоркських хмарочосів 20-х років 20-го століття.
Американський мюзикл "Вестсайдська історія" американського композитора Леонарда Берстайна став черговим сюрпризом, адже історія сучасних Ромео і Джульєти завойовала серця публіки. Багато пісень з мюзиклу стали самостійними популярними композиціями, які із задоволенням слухають меломани у всьому світі. У "Вестсайдській історії" вдало переплітаються класичні композиції з джазовими і латиноамериканськими ритмами, надаючи йому особливої колоритності та перетворюючи його на справжній шедевр.
В номері "Я відчуваю себе гарною" струнні виводили яскраві лінії з ніжними переливами. Музика лилась багатими руладами і хотілося підтанцьовувати. На душі від такої музики було святково. А в самому хітовому номері мюзиклу "Америка" характерні грайливі віртуозні пасажі скрипок, альтів, віолончелей та контрабасу зливались у воїстину майстерний оркестровий твір.
Яскравою фінальною крапкою стали Варіації на тему шотландської пісні "Блакитні дзвони Щотландії" американського тромбоніста, композитора та диригента Артура Прайора, які дозволили солісту продемонструвати найбагатші можливості інструменту, а також свою віртуозність з різноманітними штрихами, тембрами, рухливістю, а також технікою гліссандо.
І, зрозуміло, його гра викликала в залі цілий шквал аплодисментів! Під дружні теплі оплески прозвучав ще один твір Л. Бернстайна "Елегія", і вже "на біс" - "Блакитні дзвони Шотландії". Недарма найбільший творець усіж часів Бетховен сказав: "Голос тромбону - голос Бога". Звичайно ж після виконання цього блискучого твору зал довго не відпускав виконавців, висловлюючи своє захоплення аплодисментами і вигуками "Браво".
Цей вечір став одним із тих яскравих моментів щастя, які роблять життя прекрасним! Артистам подарували безліч квітів і дуже довго не відпускали зі сцени!
Валерія Бійо
- Деталі
На відкриття виставки «Волинь: традиція і сучасність» в обласній науковій бібліотеці ( тепер імені Олени Пчілки) Зоя Навроцька запросила студента інституту культури з Рівного Василя Жданкіна. Несподіванка і шок жодним чином не були притаманні нашому колоніальному музичному побуту і раптом цей модерний кобзар з інструментом подібним до лютні…За годину Василь уже повторив свій виступ у студії звукозапису Будинку радіо, де Юрій Вегера записав його думи, канти, балади українською для «Студії 3»…Ось так, знічев’я, через вісім десятиліть, доля спонукала продовжити фонографічну «експедицію» Лесі Українки, Климента Квітки, Філарета Колесси 1907 року…
Від запису до запису інформаційно-музична «Студія 3» (Ольга Куліш, Юрій Вегера, Василь Ворон) нарощувала «український контент». Потічок аудіозаписів перетворився у річище після першого західноукраїнського фестивалю «Рок-культура 88», а запис композиції «Мій світ» Леоніда Репети транслювало… ВВС. Плівки із записами співців з «Оберегу 89» одразу вилучили для місцевої «контори глибокого буріння», але невдовзі наслухалися і повернули у Будинок радіо…
«Оберіг 90» записувала з трьох камер «петееска» Українського телебачення з Києва, але чотири години заключного концерту згинули без сліду. Щоправда, Микола Амосов і Емма Бабчук на радіо «Промінь» підтримали мій хіт парад «Чудова п’ятірка» і понад півсотні студійних і концертних записів пішли на хвилях етеру в Україну…Що більше, візит до Луцька Богдана Нагайла також не минув без сліду і співці несподівано почули свої голоси у програмах української редакції Радіо «Свобода»…
«Вже на нас гряде…» Андрій Панчишин у пісні «Відео» пророкував наступ «цивілізації образів» ще у середині вісімдесятих, але тільки створення Волинського телебачення (1992), оцифрування записів фестивалю «Оберіг 92» ( дякую Ользі Куліш) дало змогу перевести аудіовізуальну спадщину української співаної поезії в «Антологію», створити філармонічний лекторій «Україна співає поезію», концертну програму «Зіграй мені мелодію дощу», а, ще - дублювати на виробничо-технічній базі ВТ фільм Тоні Палмера про Леонарда Коена, інших видатних діячів світової музичної сцени для фестивалю «Стравінський та Україна» ( режисер дубляжу Тарас Сватула)…
Нещодавно Юрій Войнаровський на своєму каналі у YouTube показав рідкісні відеозаписи з початку 90-х…І таких матеріалів з історії музичної культури міста вистачить на спеціальну музейну експозицію…От тільки в історичному населеному місці Луцьку відсутність музею історії Луцька наразі нікого не хвилює…
Натомість бентежить майбутнє багатющої аудіовізуальної спадщини Бориса Ревенка і кіностудії «Волинь», адже оцифрування посувається повільно, а 8- і 16 міліметрова плівка - носії не вічні…
А найновіша, створена за роки незалежності, чи допомагає вона презентувати сучасну українську міську культуру історичних населених місць Володимира, Луцька, Устилуга?
Отож, на порядку денному питання: що там з нашими кіно-, фоно-, відеодокументами? Яке їх місце у літописі національно-культурного відродження? Як сьогодні можуть потрапити у музейні фонди аудіовізуальні твори, що фіксуються на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів?
