Павло Тітяєв з "Кантабіле"

     26 жовтня  в обласному театрі ляльок Академічний камерний оркестр "Кантабіле" на чолі з дивовижним музикантом, харизматичним диригентом, народним артистом України Товієм Рівцем та юний талановитий тромбоніст Павло Тітяєв занурили лучан у дивовижний світ шведсько-американської музики.

   Музична обдарованність та одержима любов до музики дали можливість юному тромбоністу підкорити вимогливе журі багатьох світових музичних конкурсів та стати найкращим альтовим та теноровим тромбоністом за версією Всесвітньої асоціації тромбоністів ІТА (США).

   Що можна сказати  про своєрідні та унікальні жанри американської культури як спірічуелси, блюзи, регтайми, джаз та інші, які мають самобутність і  представляють своєрідну візитну карту США? Лише одне: МАЛО! Особливо в такому прекрасному виконанні.

   Програма концерту була виключно цікава. Адже глядачі здійснили захоплююче занурення в епоху джазу 20 століття.

     Проте відкрила вечір Мала серенада шведського композитора та диригента Еріка Ларсона, який є досить популярним в Європі. Цей проникливий твір в чотирьох частинах дійсно став чудовим початком програми.

     Продовжило шведську лінію Концертіно для тромбону і струнного оркестру, Твір № 45, №7 Е. Ларсона. Обдарований тромбоніст Павло Тітяєв миттєво привернув увагу слухачів і підняв їм настрій цим чудовим інструментом, що володіє багатим тембром і особливою віртуозністю.

    Тромбон - мідний духовий інструмент. Блиск металу, розмір, висувна куліса. Ефектно, що й казати! Тромбон прекрасно поєднувався з іншими музичними інструментами камерного оркестру і гармонійно доповнював їх,породжуючи дивну за красою музичну палітру. Музикант зумів передати багатий звуковий колорит тромбону - від мужнього, яскравого та грізного до спокійного та ліричного. Глядачі були в захопленні від його благородного, блискучого та урочистого звучання.

    Великий композитор Ф.Мендельсон сказав "Для частого використання тромбон занадто священний", тому завдяки Гершвіну ми перенеслись в Америку. В сузір'ї великих музикантів першої половини XX століття творчість геніального Джорджа Геншвіна надзвичайно улюблена публікою. І сьогодні, через 90 років, твори американського композитора звучать так само чарівно і свіжо.

    В цьому можна було переконатися прослухавши Прелюдію №2 до-дієз мінор з назвою "Сумна колискова" у виконанні камерного ансамблю "Кантабіле" . Сам композитор позначав її характер як джазову колискову, яка створювала поетичну, нічну атмосферу, за що її стали називати американським блюзом.

     Виконання транскрипції пісні Дж. Гершвіна "Ще раз" (Do It Again) з бродвейського шоу "Французька лялька" струнним оркестром, з присмаком істинно французької пікантності, відрізнялись віртуозною технікою композиторського письма, захоплюючим ритмом і незвичайним акцентуванням.

      Головне місце в творчій кар'єрі Дж.Гершвіна займали мюзикли, які він дуже любив, і в які вкладав всю свою душу. Гершвінський хіт "О кей!" був зразком ідеального типового мюзиклу. Досвідчені музиканти камерного оркестру віртуозно передали його безпосередню, барвисту, з нотками гумору музичну мову. У залі виникало відчуття атмосфери бродвейських шоу, театральних ревю. мюзиклів, німого кіно, Нью-Йоркських хмарочосів 20-х років 20-го століття.

    Американський мюзикл "Вестсайдська історія" американського композитора Леонарда Берстайна став черговим сюрпризом, адже історія сучасних Ромео і Джульєти завойовала серця публіки. Багато пісень з мюзиклу стали самостійними популярними композиціями, які із задоволенням слухають меломани у всьому світі. У "Вестсайдській історії" вдало переплітаються класичні композиції з джазовими і латиноамериканськими ритмами, надаючи йому особливої колоритності та перетворюючи його на справжній шедевр.

    В номері "Я відчуваю себе гарною" струнні виводили яскраві лінії з ніжними переливами. Музика лилась багатими руладами і хотілося підтанцьовувати. На душі від такої музики було святково. А в самому хітовому номері мюзиклу "Америка" характерні грайливі віртуозні пасажі скрипок, альтів, віолончелей та контрабасу зливались у воїстину майстерний оркестровий твір. 

     Яскравою фінальною крапкою стали Варіації на тему шотландської пісні "Блакитні дзвони Щотландії" американського тромбоніста, композитора та диригента Артура Прайора, які дозволили солісту продемонструвати найбагатші можливості інструменту, а також свою віртуозність з різноманітними штрихами, тембрами, рухливістю, а також технікою гліссандо.

   І, зрозуміло, його гра викликала в залі цілий шквал аплодисментів! Під дружні теплі оплески прозвучав ще один твір Л. Бернстайна "Елегія", і вже "на біс" - "Блакитні дзвони Шотландії". Недарма найбільший творець усіж часів Бетховен сказав: "Голос тромбону - голос Бога". Звичайно ж після виконання цього блискучого твору зал довго не відпускав виконавців, висловлюючи своє захоплення аплодисментами і вигуками "Браво".

    Цей вечір став одним із тих яскравих моментів щастя, які роблять життя прекрасним! Артистам подарували безліч квітів і дуже довго не відпускали зі сцени!

 

Валерія Бійо

 

Піонери аудіовізуальної ери…

На відкриття виставки «Волинь: традиція і сучасність»  в обласній науковій бібліотеці ( тепер  імені Олени Пчілки) Зоя Навроцька запросила студента інституту культури з Рівного Василя Жданкіна. Несподіванка і шок жодним чином не були притаманні нашому колоніальному музичному побуту і раптом цей модерний кобзар з інструментом подібним до лютні…За годину Василь  уже повторив свій виступ у студії звукозапису Будинку радіо, де Юрій Вегера записав його думи, канти, балади українською для «Студії 3»…Ось так, знічев’я, через вісім десятиліть, доля спонукала продовжити фонографічну «експедицію» Лесі Українки, Климента Квітки, Філарета Колесси 1907 року…

Від запису до запису інформаційно-музична «Студія 3» (Ольга Куліш, Юрій Вегера, Василь Ворон) нарощувала «український контент». Потічок аудіозаписів перетворився у  річище після першого західноукраїнського фестивалю «Рок-культура 88», а запис композиції  «Мій світ» Леоніда Репети транслювало… ВВС. Плівки із записами співців з «Оберегу 89» одразу вилучили  для місцевої «контори глибокого буріння», але невдовзі наслухалися і повернули у Будинок радіо…

«Оберіг 90» записувала з трьох камер «петееска» Українського телебачення з Києва, але чотири години заключного концерту згинули без сліду. Щоправда, Микола Амосов і Емма Бабчук на радіо «Промінь» підтримали мій хіт парад «Чудова п’ятірка» і понад півсотні студійних і концертних записів пішли на хвилях етеру в Україну…Що більше, візит до Луцька Богдана Нагайла також не минув без сліду і  співці несподівано почули свої голоси у програмах  української редакції Радіо «Свобода»…

«Вже на нас гряде…»  Андрій Панчишин у пісні «Відео» пророкував наступ «цивілізації образів»  ще у середині вісімдесятих, але тільки створення Волинського телебачення (1992), оцифрування записів фестивалю «Оберіг 92» ( дякую Ользі Куліш) дало змогу перевести аудіовізуальну спадщину української співаної поезії в «Антологію», створити філармонічний лекторій «Україна співає поезію», концертну програму «Зіграй мені мелодію дощу», а, ще - дублювати на виробничо-технічній базі ВТ фільм Тоні Палмера про Леонарда Коена,  інших видатних діячів світової музичної сцени для фестивалю «Стравінський та Україна» ( режисер дубляжу Тарас Сватула)…

Нещодавно Юрій Войнаровський на своєму каналі у YouTube показав рідкісні відеозаписи з початку 90-х…І таких матеріалів з історії музичної культури міста вистачить на  спеціальну музейну експозицію…От тільки в історичному населеному місці Луцьку відсутність музею історії Луцька наразі нікого не хвилює…

Натомість бентежить майбутнє багатющої аудіовізуальної спадщини Бориса Ревенка і кіностудії «Волинь», адже оцифрування посувається повільно, а 8- і 16 міліметрова плівка - носії не вічні…

А найновіша, створена за роки незалежності, чи допомагає вона презентувати сучасну українську міську культуру історичних населених місць Володимира, Луцька, Устилуга?

Отож, на порядку денному питання: що там з нашими  кіно-, фоно-, відеодокументами? Яке їх місце у літописі національно-культурного відродження?  Як сьогодні можуть потрапити у музейні фонди  аудіовізуальні твори, що фіксуються на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів? 

Закриття 18 фестивалю "Стравінський та Україна"

       «Польським днем»10 жовтня 2021 року став чудовий і унікальний в своєму роді завершальний день музичного фестивалю «Стравінський та Україна», який з 2003 року проходить за постійної підтримки Генерального консульства Республіки Польща у місті Луцьку. Адже не надто часто лучани мають можливість почути сольний виступ професійного музиканта-гітариста. Тому цей день став святом для шанувальників гітарної музики, а для багатьох – відкриттям світу та безмежних можливостей класичної гітари. Глядачі мали щасливу можливість насолоджуватись живою гітарною музикою у виконанні Якуба Костюшка – класичного гітариста, педагога, доктора наук і, нарешті, директора фестивалю «Baltic Guitar Days». Зі свого багатого репертуару талановитий музикант подарував лучанам Прелюдію із Сюїти до-мінор Й.С.Баха, сповнені краси і душевності «Спогади про Альгамбру» Франсіско Тарреги, навіяних враженнями від фонтанів палацу Альгамбра, Чотири фольклорні пісні британського композитора і гітариста Харві Хоупа, Баладу Лєшека Залєського та «A felicidade» бразильського композитора Антоніо Карлоса Жобіма з третього сольного альбому Якуба Костюшка у редакції Рональда Д’єнса. А в органічній співтворчості Якуба Костюшка з Академічним камерним оркестром «Кантабіле» прозвучала «Omdlenia», що з польської значить – «непритомність», польського сучасного композитора Пьотра Клімека. Звичайно, така знакова подія, як «польський день» не могла обійтися без національного генія Фридерика Шопена, тому в подарунок польському гостю та шанувальникам творчості Шопена, на фестивалі у виконанні камерного оркестру «Кантабіле» прозвучали ідилічна 7-ма Прелюдія (ля-мінор), елегійна 4-та (мі-мінор) та динамічна 20-та (до-мінор). І завершився фестивальний концерт прем’єрним твором британського композитора Харві Хоупа «Рано вранці» в 3-х частинах: «Танець мрій», «Альманасер» та «Ранковий ринок». Після завершальних акордів 18-го Музичного фестивалю «Стравінський та Україна», аташе Генерального консула РП у Луцьку Пьотр Урбанович подякував усім за прекрасні хвилини, які були даровані виконавцями та організаторами цієї знаменної події і вручив музиканту-віртуозу квіти та диплом фестивалю. Приємним подарунком стало бажання талановитого гітариста долучитися до благодійної  акції «Подаруймо Луцьку рояль». І на останок, ведуча фестивального концерту запросила гостей на прийдешній 19-й Музичний фестиваль «Стравінський та Україна», присвячений 140-річчю від дня народження композитора.

Задкриття 18-го музичного фестивалю "Стравінський та Україна"

 

В рамках 18 музичного фестивалю "Стравінський та Україна", Волинська обласна філармонія представляє концерт гітариста з Польщі Якуба Костюшка та Академічного камерного оркестру "Кантабіле"(художній керівник - народний артист України Товій Рівець)

Назарій Пилатюк

      Творча біографія Академічного камерного оркестру "Кантабіле" багата на яскраві події за участі солістів-інструменталістів світового рівня, -  лауреатів престижних міжнародних музичних конкурсів. Серед плеяди імен, які плідно працюють з оркестром - ім'я  Назарія Пилатюка, тріумфальний виступ якого відбувся 26 вересня 2021 року на сцені Палацу культури м. Луцька. Кандидат мистецтвознавства, доцент, лауреат та переможець міжнародних конкурсів, заслужений артист України Назарій Пилатюк є талановитим, надзвичайно перспективним скрипалем-віртуозом, з почуттям стилю та блискучою технікою, яку підпорядковує для єдиної мети - розкриттю змісту музики.

      В цьому можна було переконатися на ряді концертів за участі скрипаля. Зокрема, концертах популярної камерної музики, "Прогулянка і загублене танго", "Танго останньої надії", що відбулися у Луцьку, та грандіозному концерті "Йоганн Себастьян Бах у день народження", що відбувся у Львівській Національній філармонії.

     Програма концерту складалась спеціально для виступу Назарія Пилатюка з камерним ансамблем "Кантабіле", в якій знаменитий скрипаль представив галерею різнохарактерних образів.

      Вечір відкрила Чакона композитора епохи бароко Томазо Антоніо Віталі. Її простота, щирість, глибина закладених в неї почуттів підкорили серця слухачів. Голос скрипки Назарія Пилатюка підносив слухачів до небачених висот, змушуючи пережити і відчути найщиріший спектр емоцій і думок.

      В оркестровці Ярослава Олексіва "Сюїти у старовинному стилі" А. Шнітке, виконавцям вдалося відтворити самобутній інструментальний спектакль в рамках жанрових традицій "Театру мініатюр". Гнучкість, віртуозність та тембральна винахідливість неначе передавалися-транслювалися від партії соліста Назарія Пилатюка на оркестрову масу, яка то змагалася, то зливалася, то вела складні вибагливі діалоги зі скрипалем.

     В концерті № 1 для скрипки з оркестром ля-мінор Й.Баха диригенту і музикантам камерного оркестру, настільки розуміючому специфіку старовинної музики вдалося здивувати слухачів почуттям стилю. Вражало і матове туше альтів, і по-бароковому делікатні віолончелі та контрабаси. Проте головними гнроями стали скрипки, чиї соло переливались в розкоші цієї чарівної музики. Концерт був наповнений наспівними мелодіями і віртуозними трелями, куди Назарій Пилатюк привніс і міць вулкану і витончену ліричність.

      Продовжила концерт Прелюдія  і Алегро Ф. Крейслера у вишуканій оркестровці Віктора Камінського, в якій соло назарія Пилатюка вражало імпровізаційною свободою, вільною неупередженістю, дійсно живим диханням, проводячи перед слухачами один за одним яскраві епізоди образно-емоційної драми.

     В легкій, романтичній, повній ліризму і задушевності Маленькій нічній серенаді В.Моцарта вразив тонкий звукопис музичних фарб Камерного оркестру з легкими криштальними перекличками скрипок і альтів. 

      Мелодія, сповнена томління, свобода і темпераментність Угорського танцю № 2 Й. Брамса у віртуозному блискучому виконанні музикантів захоплювала слухачів з першого звука. І тут Назарій Пилатюк підкорив публіку своєю довершеною технікою, підкреслюючи змістовність виконання, яскравий темперамент, наспівне звучання інструмента і віртуозність, вказуючи на глибоке розуміння скрипалем музики, що виконується.

    Виконанням, що запам'яталось не менше, стала Фуга Містеріо Астора П'яццолли, музика якої набуває авангардних рис. Виконавці удостоїлися овацій, які всі ефекти своїх партій втілили з рідкісним артистизмом.

     Яскравою кульмінацією став Чардаш Вітторіо Монті, який вважається Еверестом як через його технічну складність, так і через екстраординарні особливості нюансування. Все це вимагає від виконавця проявити всі його можливості, фізичні і душевні. Ні те, ні інше не викликає проблем у Назарія Пилатюка, скрипаля-віртуоза з яскравим і потужним темпераментом, нестримного без зайвого перебільшення, швидкого без втрати в якості і змісті.

      Завершився концерт "Мелодією" М.Скорика, яка стала справжнім інструментальним шлягером. Схвильований ліричний монолог, немов тужливий наспів скрипки народного віртуоза, звучав почергово у соліста та у всіх інструментів оркестру.

     І звучання, і найвища майстерність дивовижного скрипаля Назарія Пилатюка справили незабутнє враження. Після гучних овацій, маестро виказав своє задоволення від можливості виступати на сцені нашого міста, адже тут від відчуває любов і затишок. Грати з таким легендарним камерним ансамблем як "Кантабіле", для нього і приємно і разом з тим відповідально. Підтвердженням цьому стало залучення знаменитого скрипаля до Луцької мистецької акції "Подаруємо Луцьку рояль".

                                                                                                                                                                                     Валерія Бійо