- Деталі
Цьогорічна осінь доволі багата на музичні події в житті нашого міста. От і 14 листопада в Палаці культури м. Луцька у рамках Міжнародного мистецького проекту “Music Tempus” (автор, куратор і ведуча – кандидатка мистецтвознавства, доцентка, завідувачка кафедри історії, теорії мистецтв та виконавства Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, членкиня Ліги композиторів Волині Лариса Ігнатова) відбувся концерт дивовижного інтернаціонального тріо у складі скрипаля Володимира Ципіна (Нью-Йорк, США), кларнетиста Семюеля Берто (Париж, Франція) та піаністки Софії Петлій (Луцьк, Україна). Серед співорганізаторів дійства – Департамент культури Луцької міської ради, Волинська обласна філармонія, Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, Благодійний фонд “Культурна фундація «Обереги»”.
Назва концерту інтригує одразу − “Klezmer Meets Classical” (“Клезмер зустрічається з класикою”). Та спершу про учасників тріо.
Володимир Ципін – уродженець України, ветеран-скрипаль одного з найбільших оркестрів світу – симфонічного оркестру Нью-Йоркської філармонії, соліст, камерний музикант, майстер-тренер, композитор. Маестро виступав у кращих концертних залах США і всього світу. Та й інструмент у нього не простий – містер Ципін грає на скрипці славнозвісного італійського майстра Гварнері.
Семюель Берто (Франція, Париж) свій перший сольний концерт зіграв іще 16-річним юнаком. Навчався у Алена Деміенса в Парижі та Арміна Циглера у Франкфурті-на-Майні (Німеччина). Є лауреатом фондів “Радіо Франс”, а також Res Artis (Фінляндія) та “Твій майстер-клас” (Данія). Викладає кларнет та клезмерську музику в Паризькій консерваторії імені Сергія Рахманінова, у консерваторіях Вуарон, Монтаржи й Школі мистецтв Атвідаберга у Швеції. Мсьє Берто – не лише пречудовий музикант-віртуоз, а й талановитий композитор та аранжувальник. Йому до снаги найрізноманітніші напрями – це й класична музика, і джаз, і, звісно, клезмер. Та й інструмент у музиканта також неабиякий – це кларнет “RC new model” знаменитої французької фірми з виготовлення дерев’яних духових інструментів Buffet-Crampon et Companie.
Піаністка Софія Петлій, котра в цьому інтернаціональному тріо з честю представляє Україну – лучанка. Перші уроки гри на фортепіано отримала від Тетяни Шерубньової в Луцькій музичній школі №2, потім навчалася у Волинському державному коледжі культури і мистецтв імені І. Ф. Стравінського та в Національній музичній академії України імені П. І. Чайковського, де отримала ступінь магістра. Пані Софія брала участь у майстер-класах відомих професорів Віктора Мержанова, Павла Єгорова, Валерія Козлова, Джузеппе Лупіса, перемагала в численних національних та міжнародних конкурсах в Україні, Росії, Польщі.
Визначний французький композитор-новатор Даріус Мійо належав до творчої організації “Французька шістка”, учасники якої сміливо експериментували над стилем, утверджуючи національну, суто французьку специфіку музичної мови, виступаючи проти чужорідних впливів, зокрема проти пізнього вагнеріанства та атональної музики Арнольда Шенберга. “Сюїта для скрипки, кларнета і фортепіано” Д. Мійо прозвучала першою в концерті, давши можливість уже на початку програми пересвідчитися у високому рівні виконання тріо.
Потужний імпресіоністичний струмінь у плин концерту внесли два твори класика цього напряму в музиці Клода Дебюссі “Соната для скрипки і фортепіано” та “Мала п’єса для кларнета і фортепіано”. Власне, імпресіоністичний, “затінковий” настрій підкреслювало й освітлення сцени.
Франсіс Пуленк – теж один із “Французької шістки”, − свою “Сонату для кларнета і фортепіано”, написану в передостанній рік життя (1962), присвятив пам’яті свого колеги й друга по угрупованню Артура Онеггера. Це один із найпопулярніших творів у репертуарі багатьох кларнетистів (на прем’єрі партію кларнета виконував ніхто інший, як славнозвісний Бенні Гудмен, а партію фортепіано – не менш славетний Леонард Бернстайн, автор “Вестсайдської історії”), тож зрозуміло, що музиканти такого рівня, як Семюель Берто й Софія Петлій, не могли обійти “Сонату” увагою.
Як бачимо, авторами виконуваних на концерті творів були переважно французькі композитори, а проте помітним блоком номерів представлено і американців – зокрема, Джона Сіхела (дуети “Політдебати“ та “Розслабтесь – усе могло бути ще гірше”), Ентоні Луїса Скармоліна (суто сольна скрипкова “Мelody D’Amour” у виконанні Володимира Ципіна, і “Стрефон” – синтез тарантели і стилю кантрі, яку пан Володимир блискуче представив у дуеті з Софією Петлій) та Джорджа Гершвіна (фрагмент із “Поргі та Бесс”).
Зазвичай найяскравішу “родзинку” приберігають на фінал. Концерт “Клезмер зустрічається з класикою” був би зовсім не повним, якби в ньому не було віддано данину славній музичній традиції, яка дала назву всій програмі. Клезмер – це і народна музика східноєвропейських євреїв-ашкеназі, і особливий стиль її виконання. Музикантів, котрі виконують твори в цьому стилі, також звуть клезмерами. Традиційно клезмери були мандрівні музúки – тож на їх манеру, окрім суто єврейського фольклору, справили вплив і культури народів, серед яких минало їхнє життя – тож у клезмерській музиці можна відчути й балкано-слов’янський, і східнороманський, і ромський, і буковинський, і, зрештою, південноукраїнський “присмак”. Просто дивовижно віртуозним було виконання Володимиром Ципіним, Семюелем Берто і Софією Петлій “Клезмер-тріо для скрипки, кларнета і фортепіано” авторства того ж таки Семюеля Берто. Це був, можна сказати, апофеоз, але не епілог: своєрідним бонусом до програми, прозвучала, як уже мовилося,перекладена для тріо балада з опери Джорджа Гершвіна “Поргі та Бесс”.
Автор, куратор і ведуча проекту “Music Tempus” Лариса Ігнатова висловлює глибоку вдячність Департаменту культури Луцької міської ради (директор – Тетяна Гнатів), директору Палацу культури міста Луцька Юрієві Войнаровському, директору Волинської обласної філармонії Сергієві Єфіменку, голові Опікунської ради Волинської релігійної громади прогресивного іудаїзму Борисові Карпу, голові Благодійного фонду “Культурна фундація «Обереги»” Сергієві Адамчуку, професору СНУ Ігореві Коцану (на час початку підготовки до концерту – ректору університету), всім, хто сприяв і сприяє цьому неординарному мистецькому проекту.
Ігор БЕРЕСТЮК
- Деталі
9 листопада Україна відзначала два знакових свята – Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва і День української писемності та мови. Урочистості, що відбулися напередодні цих свят, − 8 листопада, − на сцені Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка, відкрилися виступом Народного аматорського камерного оркестру “Квінта” з Ковеля. Вся зала піднялася у молитві за Україну (звучав твір Дмитра Кухарука “Боже, Україну збережи”; соліст – директор Ковельської школи мистецтв Андрій Мигуля).
Далі були вітання заступниці голови Волинської обласної державної адміністрації Світлани Мишковець, заступника голови Волинської обласної ради Романа Карпюка, начальниці управління культури, з питань релігій та національностей Волинської облдержадміністрації Ольги Чубари, голови Волинської обласної організації профспілки працівників культури Юрія Карвіни, нагородження численних працівників культури та народних майстрів Лесиного краю. Через велику кількість нагороджених скеровую допитливих до Мережі, зокрема до сайтів Волинської обласної державної адміністрації (https://voladm.gov.ua/new/pracivniki-kulturi-ta-maystri-narodnogo-mistectva-volini-vidznachili-svoye-profesiyne-svyato) та Волинської обласної ради (http://volynrada.gov.ua/order/pro-nagorodzhennya-pochesnimi-gramotami-oblasnoyi-radi-ta-ogoloshennya-podyak-golovi-oblasno-68)…
Директор Волинської обласної філармонії Сергій Єфіменко вручив також директору Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка Анатолію Гливі та директору Волинського академічного обласного театру ляльок, Данилові Поштаруку подяки за сприяння у проведенні ХVІ музичного фестивалю “Стравінський та Україна” і надання сцени для концертних подій фестивалю.
Власне концертну частину свята розпочав Академічний камерний оркестр “Кантабіле” Волинської обласної філармонії (художній керівник – лауреат Міжнародної премії “Жезл Йоганна Себастьяна Баха”, народний артист України Товій Рівець).
Слухачі були зворушені дзвінким і чистим, сповненим щирості й задушевності голосом учениці Луцької музичної школи №1 імені Фридерика Шопена Анни Маковецької, котра виконала в супроводі “Кантабіле” пісню художнього керівника Волинської обласної філармонії, заслуженого працівника культури України Юрія Максименка на славнозвісний вірш Володимира Сосюри “Любіть Україну”. У виконанні оркестру прозвучали також Угорський танець №5 Йоганнеса Брамса та твір Володимира Птушкіна “Вічний рух”, які ще засвідчили: “Кантабіле” завжди на висоті і щодо майстерності гри, й щодо контакту з залою.
Далі естафету ведучої артистка обласної філармонії Оксана Єфіменко передала заслуженій артистці України Адріані Онуфрійчук, і до мистецьких вітань долучилися солісти й творчі колективи Тернопільської обласної філармонії. Високий клас показав Академічний ансамбль танцю “Надзбручанка” (головний балетмейстер − Юлія Якимчук), представивши чудові хореографічні композиції (чого варті хоча б “Дуботанець” і “Копіруш"). Це ж можна сказати про оркестр ансамблю (керівник − Руслан Мищій) і про його соліста Руслана Мельника, який приємно здивував присутніх віртуозною грою на сопілці та наї (флейті Пана).
Вдало були підібрані й вокальні номери, якими порадували слухачів Вікторія Мищій (“Ой я знаю, що гріх маю”) та лауреат всеукраїнських та міжнародних конкурсів Андрій Оленин (“Підкручу я чорнії вуса” Володимира Верменича та Андрія М’ястківського, “Мав я раз дівчиноньку” Романа Купчинського – пісні ці стали, по суті, народними). І, звичайно, радісного настрою та усмішок на обличчях слухачів відчутно побільшало після виступу Академічного ансамблю народної музики “Візерунок” (недарома ж у народі вони відомі, як “Веселі галичани” – так величає їх і Вікіпедія). Блок номерів цього колективу вів сам художній керівник – заслужений артист України Мирослав Бабчук, щоразу вражаючи аудиторію зблисками неповторного галицького гумору (Тернопільщина географічно належить до Поділля, але етнокультурно і ментально – до Галичини). До речі, дружина пана Мирослава – заслужена артистка України Світлана Бабчук (як і інша – і теж заслужена, − солістка ансамблю Ірина Гречко) певний час співали у Волинському народному хорі, коли його очолював народний артист України, незабутній Анатолій Пашкевич. Сольні номери обидві співачки представили і у згаданому концерті.
Як уже говорилося, окрім Дня працівників культури та майстрів народного мистецтва, 9 листопада був ще й День української писемності та мови. Тож цілком зрозумілою і доречною кодою свята стала пісня “Звучи, рідна мово!” Олексія Семенова на вірші Андрія Демиденка, яку українці в усьому світі сприймають як “мовний гімн” України.
Ігор БЕРЕСТЮК
- Деталі
Якщо судити про пори року в Луцьку за концертами, що відбуваються під егідою Волинської обласної філармонії, то цьогорічне літо можна з повним правом назвати “органним”, а осінь, яка ще триває – “фортепіанною”. Справді, літо пройшло під знаком І Міжнародного фестивалю органної музики “LUCHESK ORGANUM”, а в рамках уже традиційно осіннього нині ХVІ фестивалю “Стравінський та Україна” був представлений перший спільний проєкт Луцької міської ради та Волинської обласної філармонії –концерт лауреатки Міжнародного конкурсу імені Сергія Рахманінова, народної артистки України, визначної піаністки Етелли Чуприк. Окрім того, передостанній концерт фестивалю відбувся за участі молодого талановитого піаніста, представника славної музичної династії Шутків Романа Шутка.
Осінь, як і співпраця філармонії з Луцькою міською радою триває, і свідченням цьому, новий (знову ж таки фортепіанний) проєкт – концерт лауреатів міжнародних конкурсів Андрія Луньова та Анастасії Шанскової (м. Київ), який відбувся 6 листопада в Палаці культури міста Луцька.
Перш аніж оголосити перший номер дійства, його ведуча Оксана Єфіменко коротко окреслила основні віхи концертної діяльності Андрія Луньова і його здобутки на цій ниві. Про них уже йшлося в анонсі концерту, але оскільки, “повторення – мати навчання”, то не гріх буде й дещо пригадати.
Андрій Луньов – переможець численних міжнародних конкурсів в Україні, Чехії, Словаччині, Німеччині, Великій Британії. Виступає з концертами в Польщі, Латвії, Іспанії, Італії і, ясна річ, в Україні. В доробку має компакт-диски з творами Фридерика Шопена, Ференца Ліста і Кароля Шимановського, цілу низка записів на українському, польському і чеському телебаченні. Проводить майстер-класи в Україні, Латвії та Іспанії.
Детальніше Оксана Анатоліївна спинилася на постаті митця, твори якого мали прозвучати в концерті першими. Йдеться про великого австрійського композитора Франца Шуберта, якого називають “вічно юним романтиком №1”. Його музика і нині сприймається на диво сучасно, її філософічність, ліризм і водночас драматизм (адже особисте життя Шуберта було вкрай нелегким) не можуть залишити слухача байдужим. У виконанні Андрія Луньова прозвучали “Чотири експромти” (опус 90). Їх – поряд з “Аве Марія”, “Серенадою”, “Мельником” із вокального циклу “Красуня-млинарка”, “Лісовим царем”, − я відніс би до творів, які можна назвати найбільш “шубертівськими”: почерк композитора виявляється в цих експромтах на диво яскраво – моментами є навіть перегук із “Аве Марія”.
Наступний блок творів – “Сумні птахи” та “Альборада” з циклу “Відображення” (1905) французького композитора Моріса Равеля. “Сумні птахи” були навіяні прогулянкою Маестро в лісі, тож картини природи передані гранично зримо, з нюансами, характерними для імпресіонізму (Равель поряд із Клодом Дебюссі вважається одним із найяскравіших представників цього напряму в музиці). Справді, коли слухаєш “Сумних птахів” ніби бачиш візуальні образи, виписані пензлем Клода Моне, Огюста Ренуара чи Едгара Дега.
Ще в “Хабанері” (1895) Моріс Равель виявив зацікавлення іспанською тематикою – далі були вже згадана “Альборада” (повна назва – “Ранкова серенада блазня”) з “Відображень”, “Іспанська рапсодія”, куди ввійшла й написана раніше “Хабанера” і, звичайно, славнозвісне “Болеро” (1928). Слухаючи ці твори, а у виконанні Андрія Луньова – саме “Альбораду”, дивуєшся умінню мсьє Равеля так майстерно “схопити” іспанський колорит…
Лауреатка міжнародних конкурсів Анастасія Шанскова – наша краянка, донька відомої педагогині, викладачки Луцького музичного училища Людмили Василівни Шанскової. Від матері Анастасія успадкувала не лише любов до фортепіано, а й уміння відчувати під час виконання твору ніби частиною музики, що звучить. За плечима у музикантки – Київська середня спеціальна музична школа-інтернат імені Миколи Лисенка та Національна музична академія України імені Петра Чайковського. Свої знання і майстерність пані Анастасія (як і пан Андрій) передає своїм учням, викладаючи у столичних музичних школах. Анастасія Шанскова здобула яскраві перемоги на Міжнародних конкурсах пам’яті Володимира Горовиця (Україна), імені Фридерика Шопена (Польща), імені Володимира Віардо (Україна). Її таланту аплодують любителі фортепіанної музики в Україні, Австрії, Іспанії, Італії, Польщі та Словаччині. У Вроцлаві піаністка виступила з циклом сольних концертів на запрошення товариства Ференца Ліста. Була запрошена на відкриття сезону 2019–2020 організації “Віденські міжнародні піаністи” у Товаристві музичних театрів.
Виступ Анастасії Шанскової був повністю побудований на музиці великого польського Маестро, основоположника польської національної композиторської школи Фридерика Шопена. Спочатку прозвучали 12 етюдів із опублікованого 1833 року в Парижі і присвяченого Ференцові Лісту збірника (опус 10). До речі, завершує це видання славнозвісний “Революційний етюд” (1830), написаний під час повстання в Польщі проти російського самодержавства. Сила згаданого твору, просякнутого нестримною енергією народного духу, неприйняттям тиранії, тоталітаризму (який аж ніяк не у ХХ столітті виник) просто дивовижна. Про нього цілком можна сказати словами Франкового “Гімну”:
…Дух, що тiло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю,
Вiн живе, вiн ще не вмер.
Анастасія Шанскова виконала також Баладу №2 фа мажор, опус 38, яку Фридерик Шопен присвятив іншому славетному колезі − Робертові Шуману. Наступного року виповниться 180 літ від дня публікації цього твору.
З вітальним словом до столичних гостей звернувся депутат Луцької міської ради, радник міського голови Ігор Поліщук, котрий щиро подякував митцям, підкресливши, що це лише другий проєкт із числа запланованих Луцькою міською радою та Волинською обласною філармонією, і запросив присутніх на наступні такі концерти. Ігор Ігоревич вручив Андрію Луньову та Анастасії Шансковій квіти, а ведуча дійства Оксана Єфіменко побажала їм “невтоми в подоланні музичного Олімпу”.
Ігор БЕРЕСТЮК
- Деталі
Сьогодні радник міського голови Ігор Поліщук разом з директором департаменту культури Тетяною Гнатів зустрілися з представниками культурного та мистецького середовища нашого міста, щоб проаналізувати усі події, які нині відбуваються, та намітити плани на наступний рік, адже зараз формується програма розвитку культури на 2020 рік.
Тетяна Гнатів розповіла, що галузь культури та мистецтва в Луцьку успішно розвивається, починаючи із модернізації закладів, так і успішною реалізацією різноманітних проєктів. Запорукою цього успіху вона називає консолідовану співпрацю депутатського корпусу міської ради, керівництва міста та очільників структурних мистецьких підрозділів.
Радник міського голови заважив, що зараз непрості часи як для мистецької освіти, так і освіти загалом, тому що в загальній та середній освіті планується скасування надбавок та доплат вчителям. “Це - дуже серйозна небезпека. Ми вчора на сесії приймали звернення щодо недопущення таких дій”, - сказав Ігор Поліщук.
“Інше питання — реформа мистецької освіти, яка з самого початку була незрозуміла, а зараз ще більше стає незрозуміло, куди вона рухається. Мається на увазі, реформування мистецької освіти, а також атестація працівників мистецької освіти, положення про яку на дев'яносто сторінках, де нічого не зрозуміло. Ми з цього питання ще влітку надсилали своє звернення і до Президента, і до Верховної Ради України, а два тижні тому зустрічалися з народним депутатом Іриною Констанкевич, яка працює в гуманітарному комітеті. Ми ініціювали виїзне засідання цього комітету, яке відбудеться в Луцьку 28 та 29 листопада. Ми будемо переконувати цей комітет та народних депутатів в тому, що не можна вбивати мистецьку освіту, адже те, що сьогодні відбувається — це зведення нанівець усіх багатолітніх напрацювань, які існують в традиціях української мистецької освіти, та повна підміна понять серйозної роботи якимись забавками і несерйозністю”, - додав він.
У рамках візиту представники гуманітарного комітету Верховної Ради, відвідають всі луцькі музичні школи, бібліотеки, адже лучанам є що показати народним обранцям. Ігор Поліщук закликав присутніх висловити свою думку на засіданні комітету та розповісти про реальні речі, які сьогодні відбувається в цих реформах для того, щоб висловити чітку позицію і на прикладі нашого міста показати, що мистецька освіта - це не щось другорядне та таке, на що можна махнути рукою. “Я думаю, ми зробимо так, що воно буде дієвим. Я сподіваюся, що народні депутати зможуть донести до решти парламентарів ту ситуацію, яка є в мистецькій освіті”, - наголосив Ігор Поліщук.
Також він розповів, що міська рада разом з Волинською обласною філармонією започаткувала ряд фортепіанних концертів, які відбуватимуться на постійній основі. У Луцьку вже виступала Етела Чуприк, а 6 листопада гратимуть цікаві українські піаністи Анастасія Шанскова та Андрій Луньов.
“Вони концертують в Європі, тому хочеться, щоб їхній виступ відвідали учні музичних шкіл, а також студенти училища культури та Східноєвропейського національного університету з метою набуття неоціненного досвіду. Такі концерти коштують дуже дорого, адже “зловити” цих піаністів та привезти до нашого міста є дуже непростим завданням”, - підкреслив радник міського голови.
“Наступна наша ідея — це фестиваль класичної музики, - продовжив свою розповідь Ігор Поліщук. - У нас є різні фестивалі в замку, але на жаль те, що найбільше пасує до замку у нас відсутнє. Ми плануємо провести його влітку 2020 року. Зараз триває робота над концепцією фестивалю. Ми хочемо розвивати цей напрямок і зробити Луцьк одним із серйозних осередків класичної музики, який буде відомим на карті України. Фестиваль триватиме два або три дні з пристойним фінансуванням, тому зможемо запросити, як відомих іноземних музикантів, так і показати досягнення наших місцевих колективів”.
“Відсутність нормального роялю - одна з причин, чому до нашого міста важко запросити відомих музикантів, тому зараз назріло питання щодо його придбання. Навіть якщо оркестри приїжджають зі своїми інструментами, то солісту на фортепіано просто немає на чому грати. Ми плануємо купити для потреб громади міста рояль Steinway & Sons, тому хочемо, щоб представники музичної культури та мистецтва інформаційно підтримали нас та розповіли про переваги цього музичного інструменту. Хтось скаже краще купити електронний рояль за 200 тисяч гривень, а решту грошей пустити на інші цілі. Однак придбання роялю Steinway & Sons - це інвестиція в культурне життя міста на сто років уперед. На роялі, який ми придбаємо, при належному догляді, гратимуть у нашому місті й через сто років. Це — довгострокова інвестиція, тому мусимо використати той час, який маємо, з максимальною ефективністю”, - наголосив Ігор Поліщук.
Підтримав ідею Ігоря Поліщука й директор Волинської обласної філармонії Сергій Єфіменко. Він розповів, що Київ, Львів, Люблін та Брест — це ті міста, де найближче від Луцька є рояль Steinway & Sons. “Його немає в Рівному, Тернополі, Хмельницькому, Івано-Франківську. Ви можете собі уявити наскільки ми можемо просунутися на цьому рівні. Хочу нагадати усім, що чотири роки тому ми створили громадську організацію “Подаруймо Луцьку рояль”. Три роки ми збирали гроші. Зібрали 90 тисяч гривень, тому іншого способу, ніж просити міську раду у нас немає. Придбання роялю - це така сама необхідність для культури нашого міста, як МРТ чи ангіограф у лікарнях. Для мене це одна з ознак європейськості”, - наголосив Сергій Єфіменко.
За його словами, Луцьк зараз переживає культурний ренесанс та робить фантастичні кроки в розвитку культури: “Філармонія перебуває в обласній комунальній власності, у нас немає концертного залу, а луцькі музичні школи просто дивують мене. Це — фантастичний час. Луцькій культурі дуже пощастило. Якщо місто робить такі фантастичні кроки, то ми, представники музичного мистецтва, повинні своїми діями показувати, що це правильні кроки та збирати повні зали”, - сказав директор філармонії.
Відділ інформаційної роботи міської ради
(777904, 777946, 724727, 720665)
За матеріалами сайту Луцької міської ради
- Деталі
Академічний камерний оркестр “Кантабіле” Волинської обласної філармонії” завершив свій мистецький тур по навчальних закладах Ратнівшини. Усього відбулося вісім митецько-патріотичних зустрічей під загальною назвою “Боже, храни Україну” – у Ратнівській ЗОШ №2, у НВК №1 – гімназії (теж у Ратному), в селах Здомишлі, Гірниках, БродАх, Жиричах, а також у Проході та Кортелісах (саме у Кортелісах артисти відвідали відомий меморіал пам’яті жертв нацизму).
Виняткова харизма художнього керівника колективу, лауреата Міжнародної премії “Жезл Йоганна Себастьяна Баха”, народного артиста України Товія Рівця, його блискуче відчуття слухача плюс майстерність музикантів та солістів ¬філармонії – лауреатки премії імені Ігоря Стравінського, заслуженої артистки України Галини Овсійчук та Ірини Малашевської створили справжнє диво контакту між артистами та слухацькою аудиторією, яка вдячно і з любов’ю сприйняла всі дійства, запропоновані їм. І так було, либонь, у кожному населеному пункті, де виступав оркестр і солісти. Зворушені були і артисти – особливо, коли ансамбль ложкарів із села БродИ (неподалік від Ратного) зробив їм своєрідний мистецький подарунок, преставивши власний концерт.
Ігор БЕРЕСТЮК
Світлини Валерія ШЕВЧУКА