30 вересня у музеї-садибі Ігоря Стравінського в Устилузі згадаємо Олександра Касяновича Федорука (1938-2025), «хрещеного батька» міжнародного музичного проєкту «Стравінський і Україна», доктора мистецтвознавства, професора Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, члена НАМУ, заслуженого діяча мистецтв України, заслуженого діяча культури Польщі. Спогади волинян доповнять відеозаписи ВТ і виступ солістки філармонії Юлії Єфімчук (партія фортепіано Вікторія Ковальчук).
Нас познайомив кореспондент «Голосу України» Богдан Берекета 1993 року. Колись вони разом навчалися на факультеті журналістики університету імені І. Франка. Мене заінтригувала особистість журналіста і мистецтвознавця, володаря премії імені Олени Пчілки за художньо-документальну повість «Корнило Устиянович». Олександр Федорук саме очолив Національну комісію з питань повернення в Україну культурних цінностей, я працював в облдержадміністрації заступником представника Президента з гуманітарних питань.
Візит неофіційний, з паном Олександром - музикознавець Алла Терещенко... Чудова нагода обмінятися думками!
На ту пору мене цікавила спадщина Інституту дослідів Волині, з яким зав’язав листування 1990 року: бібліотека Волинського університету потребувала їхнього наукового доробку. За межами України знаходився архів В’ячеслава Липинського, задля якого належало підняти з руїни садибу родини Липинських у Затурцях. А ще «служив нашій ганьбі» спотворений меліораторами будинок, де жив і працював композитор Ігор Стравінський в Устилузі. ...
Музична спадщина волинського періоду композитора Ігоря Стравінського зацікавила гостей Волині. Вона стала предметом нашої розмови з кандидатом історичних наук Оленою Огнєвою у ВКМ і Володимиром Терещуком у будинку Стравінського в Устилузі. Стараннями Володимира Васильовича оселю, споруджену "за власним планом" композитора 1907 року, врятували від повної руйнації і вона прислужилася для філіалу музичної школи.
На моє прохання громадський кореспондент «молодіжки» Наталя Спіцина підготувала репортаж про підготовку до навчального року педагогів школи («Від Устилугу до Ла Скала»). В інтерв’ю «…і серця місячні сонати» скрипаль Богодар Которович підтримав ідею фестивалю сучасної музики з іменем Стравінського, пообіцяв підготувати «Історію солдата». 1983 року я підтримав краєзнавця Петра Заклекту із Володимира: наша мета «не кімната-музей, а музей-садиба композитора», як пам'ятка світової музичної культури.
Про народження на основі волинського фольклору 1912 року «Лісової» пісні» Лесі Українки і «Весни священної» (1913) Ігоря Стравінського, як своєрідного заочного суперництва, писала на сторінках «молодіжки» Олена Огнєва 1987 року.
Інтригуюча гіпотеза не була основою першої музейної експозиції, яку пані Олена і її колеги із ВКМ відкрили 1990 року…Але саме вона стала відправною точкою задуму, який виник " на колесах" під час нашого повернення із мандрівки до Устилугу...
У контексті державної програми «Повернуті імена» музикознавець Алла Костянтинівна Терещенко і мистецтвознавець Олександр Касянович Федорук обговорили абриси майбутнього музичного проєкту, який не мав ще назви…
Наступного року фестиваль «Стравінський та Україна» вперше завітав до Устилугу, щоб зануритися в українську фольклорну стихію на березі Луги. Перше «паломництво у райський куточок для творчості» композитора для Олександра Федорука, Алли Терещенко, Анатолія Солов’яненка, учасників першої міжнародної наукової конференції організували Богдан Самохваленко і режисер Віталій Іваницький...
Від Олександра Касяновича на завершення дійствау Волинському театрі ляльок я отримав спеціальний диплом - за ідею цього фестивалю.
Василь Ворон, спец.кор. «Волинсько газети»
