У вступі до бестселера «Європа. Історія» Нормана Дейвіса читаємо:
«Побутує думка, що «поточні справи» не можуть стати історією, поки не мине півстоліття, поки «документи не стануть доступними і запізніла мудрість не прояснить людського розуму». Це вагома точка зору, проте вона означає, що будь-яке загальне дослідження має уриватися на місці, де воно стає найцікавішим… І все таки жодна доросла освічена людина не може ефективно працювати, не маючи повного розуміння джерел виникнення сучасних проблем».
Дух європеїзму заохочує «брати з минулого вогонь, а не попіл»...
А якщо під таким кутом зору поглянути на особистості, події, явища недалекого минулого у нашому музичному побуті, у сфері культури, пошукати мотиви відродження забутих і народження нових традицій на нашому пограниччі народів і культур?
Як на мене, у сімдесяті ми не розминулися з майбутнім, хоча колоніальна адміністрація обмежувала "простір свободи", який виборювала для себе ( і для інших ) група вельми освічених людей, аматорів і професіоналів в осередках культури і мистецтва...
1971 року постановкою «Лісової пісні» завершила свою славну десятилітню історію оперна студія Олександра Головерси при міському будинкові культури… Солістка Зіна Пронько і перший біг бітовий ансамбль « Лель» міського будинку культури зблиснули на всесоюзному фестивалі «Янтарну труба» у Каунасі 1974 року, а обласна філармонія відтоді перебирає ініціативу і стає на два десятиліття осередком музичних інновацій.
Мареничі принесли в українську співану поезію інтонації з автентичного фольклору Волині, вокально-інструментальний ансамбль "Світязь" розпочав цікаві жанрово-стилістичні пошуки у діапазоні від фольк- до джаз-року, що дотепер витримують конкуренцію із найновішими продуктами штучного інтелекту...
Журналісти "молодіжки" запропонували нову форму клубного спілкування - дискотеку, що відкривала ентузіастам простір для синтезу мистецтв… Архітектори інституту "Діпромісто" розробили і захистили 1971 року проєкт заповідника для збереження історико- архітектурної спадщини Старого міста і після тривалого зволікання за підсумками дискусії на сторінках обласної «молодіжки» ми отримали можливість створення нового науково-дослідного та культурно-освітнього осередку (1985)...
У четвер в мистецькому просторі бібліотеки імені Олени Пчілки Лариса Ігнатова, Павло Маркевич, Богдан Гембік, Сергій Корсай вели мову про соціальну функцію мистецтва...
Дякуємо Миколі Волошину за чудовий презент до 30-річчя фестивалю «Стравінський та Україна», виставку дружніх шаржів "Гумор семи муз", тріо "Бумеранг" Богдана Гембіка за простоту, почуття і стриманість, директору бібліотеки Наталі Граніч за гостинність.
Василь Ворон
