«Орея»:                                                                                                       «Можливість почути божественну музику ще за життя!

Патріотична програма «Дух, що тіло рве до бою» Волинського народного хору задала тон 75-го концертного сезону обласної філармонії, а виступ академічної хорової капели «Орея» ( Житомир) 5 січня у Луцьку, на думку шанувальників хорового мистецтва, стане кульмінаційним моментом нового ювілейного сезону.

            «Збройна боротьба українського народу за незалежність, яка розпочалася з перших днів існування Української держави нападом більшовицьких армій, 1919 року досягла апогею, - пише наш земляк польських історик Олександр Колянчук. - Україна опинилася в кільці фронтів. З півночі наступали червоноармійські частини для підтримки маріонеткового уряду так званої Української Соціалістичної Радянської Республіки на чолі з Х.Раковським. На півдні в таврійські степи прорвалася Добровольча армія генерала Денікіна, який однаково вороже ставився як до більшовиків, так і українців у боротьбі за відновлення «єдіної і нєдєлімої». Наприкінці серпня його 10-тисячний корпус під орудою Бредова захопив Київ. В Одесу, Миколлаїв, Херсон висадилися війська «нейтральної» Антанти.. На запході Польща завдала поразки Галицькій армії Західно-=Української Народної Республіки й у липні витіснила її за Збруч, водночас розгромила Холмську групу Армії УНР й зайняла майже всю Волинь.32-тисячне угрупування польських військ нависло над західним кордоном України. Дністер форсували ворожі румунські полки…»

            Трагічний для Української Народної Республіки 1919 рік був початком тріумфу  Олександра Кошиця і Українського національного хору, котрі стали амбасадорами української музичної культури у світі.

1932 року Олександр Кошиць та Василь Авраменко вивели на сцену «Метрополітен опера» півтисячі вокалістів та танцюристів. Із спеціальною програмою з нагоди 200-ліття від народження Вашінгтона вони обїхали  найбільші міста Америки. З допомогою «сімки» українських хорів з околиць Нью Йорка уладив Кошиць  концерти на честь Тараса Шевченка 1935 року і  Митрополита А.Шептицького у Карнегі холл 1936 року. Памятним став виступ Кошиця з хором на світовій виставці у Нью Йорку 1939 року і на українському конгресі у Вашингтоні 1940 року…

 Унікальна подорож світами українського генія хорового співу, що розпочиналася у добу визвольних змагань, завершилася у роки Другої світової війни. Незадовго до своєї смерті 21 вересня 1944 року  інструктор  музики і диригування  привіз на Вищі освітні курси до Вінніпегу унікальний подарунок – десять платівок з піснями хору в альбомі Івана Марсича під назвою «Сонгс енд мелодіс оф Юкрейн». Вручаючи важкий пакунок, заявив: « Оце вам те, що відібрало мені решту сил. Пісні на них зовсім так не звучать, як були співані, і як я їх розумію. А шкода, сили хорові не були злі. Війна пошкодила. Визначні техніки запису співу на рекорд забрані на війну. Не має кому досконало перейняти на плиту  хорового виконання. Через те багато затерто  або і не прийнято виконуваних нюансів…Та що багато говорити, послухаєте і самі побачите…»

Окрім тих десяти платівок, випущених компанією «Сонарт» у Нью Йорку, записи хору Олександра Кошиця залишилися на звуковій доріжці до фільму «Маруся» 1938 року…

Стара слава нову любить, каже народна мудрість. І чине найбільше нагород на престижних міжнародних хорових змаганнях за роки незалежності  згромадила академічна хорова капела «Орея» під диригуванням Олександра Вацека. Півтора роки тому  хористи з Житомира виступали на відкритті 10 музичного фестивалю «Стравінський та Україна» - після сенсаційної перемоги на 43 хоровому фестивалі в іспанському місті Толоса: тоді чи не вперше в історії престижного фестивалю і члени журі, і глядачі були єдині у своєму бажанні бачити на вершині музичного Олімпу український хор.

 І на хоровому конкурсі в Ареццо (Італія) та ж картина:  перемоги у п’яти номінаціях, «приз глядацьких симпатій» і Гран прі…

Від часу заснування (1986 рік) Олександра Вацека та його славних  хористів супроводжує щире захоплення не лише українських слухачів. Симфонія «Каддиш» Леонарда Бернстайна свого часу вразила голландців. Ними захоплювалися у Словенії, Франції, Болгарії…І як на мене, то усі  фани «Ореї» поділяють одну думку: «Божественна музика, яку можна почути ще за життя». 

 

Лауреат премії імені Ігоря Стравінського                                               Василь Ворон

Оставить комментарий

Комментарии: 0