«Живу під впливом  чарів рідної стихії»


Олександр Стадник, заслужений діяч мистецтв України:

 

Шостого  січня у родині Стадників щороку відзначали день народження його батька Олександра Івановича. На Свят- вечір вони приїздили до батькової мами у село Руська Поляна поблизу Черкас, сідали за святковий стіл, спілкувалися і слухали бабині колядки.

 

Отож, тема  Різдва у репертуарі Волинського народного хору з’явилася від початку роботи Олександра Стадника на Волині ще на початку 1989 року.

 

- На замовлення режисера Бориса Шарварка для дитячих Новорічних вистав  у Палаці культури «Україна» ми приготували першу 15-хвилинну композицію, яку довелося скоротити  на дві третини. Відтоді щороку ми їздили до столиці, але щоразу готували нову композицію - аж до кончини відомого режисера.  Уже до  2002 року матеріалу набралося стільки, що ми вирішили зробити повноцінну концертну Різдвяну програму з якою познайомили протягом останніх п’яти років десятки тисяч жителів не лише Західної України….

 

- Різдвяні свята волиняни не уявляють без колядок і щедрівок, звичаєвих  обрядів у постановці філармонічного колективу,  який цьогоріч розпочав новий успішний  концертний тур містами України. Починали у Луцьку 10-11 січня, виступили у Національній опері столиці України, Горішніх Плавнях,  співали у Кропивницькому, Одесі,  Рівному, а завершиться цикл концертів 24 січня у Луцьку.  Цьогорічні концерти стали комерційними: за відсутності бюджетних коштів, керівники хору пристали на пропозиції бізнесменів. Чи виправдалися Ваші сподівання?

 

 - Безперечно! Орендувати концертні зали у  Києві – дороге задоволення. У столиці за квитки правили до тисячі гривень, але зал опери був  виповнений по вінця. Повсюди найбільші концертні зали були повні, у тому числі найбільші - в  Одесі та Миколаєві. Гастролі виявилися складними: щоденні переїзди за несприятливих погодних умов виснажували, але прийом глядачів і фахівців окрилював.

 

 У столиці  керівник хору «Київ» Микола Гобдич висловив щире захоплення концертом і колядками, яких він досі не чув. Колядок українські етнографи назбирали силу-силенну, а моє завдання – повернути ці призабуті народні перлини  у наш музичний побут.  У нашій обробці  на початку програми звучить колядка «За вікном хмара в’ється», потім «Во Вифлеємі зоря сіяє», далі «В новім граді, Вифлеємі», «Пречиста Діва сина колисала»… Серед традиційних творів з усіх регіонів України -   «Колядниця» відомого композитора  Віктора Тиможинського. Нам під силу новаторські твори сучасних композиторів.

 

 Умови для проживання і відпочинку наших артистів ми  намагалися створити якнайкращі,  а подорожувало 67 осіб. Найголовніший підсумок у тому, що на березень наші продюсери готові продовжити серію концертів з новою програмою.

 

            - За кількістю обрядових дійств Коляди - найбагатше свято річного календарного циклу. Так само й за розмаїттям культів, що в ньому поєднані, говорить наш видатний  етнолог Віктор Давидюк, котрий вважає найархаїчнішою формою новорічного міфа не колядки, а колядно-обрядові дійства: обхід обійстя з кутею, кликання мороза, ведмедя, водіння кози чи « Маланки», обв’язування дерев, посівання, внесення в хату плуга, оранка запряженими хлопцями першої борозни, ходіння за звіздою…

 

-        Мета  шоу- програми – стилізувати усе це надбання і адаптувати до потреб

 

сучасного глядача, людей різного віку. Нам приємно бачити на концертах молодь. Програма триває понад півтори години, а тому наше головне завдання вибудувати її так, щоб цей час пролетів непомітно. І за це нам постійно дякували після концертів. У нашій найновішій програмі  «Щедрик щедрівочка» ми  поступово нарощуємо темпо-ритм концерту з допомогою чередування хорових, інструментальних, танцювальних номерів.

 

- Мені запам’яталася постановка Валерія Смирнова на музику Леонтовича, мотив його  легендарного «Щедрика», що розгортається у хореографічну постановку…  

 

- У нашій програмі три вокально-хореографічні композиції, а найперша – «Ми твого двора не минаємо»  -  презентаційний номером колективу.  На тему «Маланки» створена композиція « Ой що учора ізвечора», а композиція «Козаки йдуть» у постановці В.Смирнова – данина шани нашим предкам за збереження  українських традицій.   Синтез музики, пісні і танцю, який притаманний нашій традиційній культурі споконвіків, ми намагаємося реалізували з допомого танцівників з якими працює В.Смирнов, оркестру під диригуванням Р.П’ятачука і хору під орудою Володимира Єфіменка –їхніх талановитих виконавців від 18 до 50 років. А  вони видають такий «драйв», що захоплює не лише глядачів, але й самих учасників сценічного дійства. Навіть якщо воно повторюється сотні разів.

 

                       

 

                                                                                                          Розмовляв В.Ворон

 


«Пресвятая весна» приходить у грудні


Тоні Палмер подарував музею в Устилузі авторські партитури Ігоря Стравінського.

«Райський куточок для творчості» Ігоря Стравінського в Устилузі не потрапив в об’єктив його камери, коли до 100-ліття від народження композитора  Тоні Палмер робив свій – тепер уже  класичний! - фільм про Ігоря Стравінського…Після показу повної версії фільму, який мистецтвознавець Богдан Ворон за сприянням Британської ради у Львові допоміг мені організувати у рамках фестивалю «Стравінський та Україна» п’ятий візит до музею-садиби Ігоря Стравінського став несподіваним, але  зворушливим. І цього разу відомий підприємець та меценат Володимир Вдовенко допоміг організувати грудневу подорож у яку Тоні Палмер вирушив із щедрими дарами…

            «Після попереднього візиту я вирішив віддячити за вашу щедрість і гостинність»

Ще ніколи із подорожі в Україну він не привозив стільки вражень. У Люблінській філармонії ми з директором Яном Сенком організували показ фільму про  Рахманінова. У рамках 13 фестивалю «Стравінський та Україна» відбулася ретроспектива фільмів «Від Стравінського до «Бітлз»: музика ХХ століття у фільмах Тоні Палмера». У театрі імені Шевченка перед постановкою опери-ораторії «Цар Едіп» Тоні Палмер   розповідав про історію британської постановки, а в іпостасі «почесного професора» університету імені Лесі Українки виголосив чудовий мотиваційний реферат для студентів та професорсько-викладацького загалу. У бібліотеці університету показали фільм про гастрольну подорож молодого Леонарда Коена. Світову прем’єру його найновішого фільму «Бітлз» і Друга світова війна» у модерному кінокомплексі «Стильови» польські колеги допомогли організувати за участі симфонічного оркестру імені Кароля Намисловського у Замості…

Після візиту  в Україну Тоні Палмер запросив  репортаж про музей-садибу Ігоря Стравінського в Устилузі і невдовзі фото Олександра Більчука із коментарем режисера  зявилися на британському сайті видавців композитора, зібравши силу силенну відгуків про «райський куточок для творчості» з різних частин земної кулі. Понад сто користувачів поширили його повідомлення,  а про якість цього джерела інформації свідчить число відвідувань сайту -  514839!

            Аж до зустрічі в Устилузі завдання своєї «спеціальної місії» Тоні Палмер не розголошував, але і цього разу Володимир Вдовенко взяв на себе витрати, пов’язані з перельотом з Лондона до Львова і з Києва до Лондона.

             Принагідно Богдан Ворон та Ігор Балинський  організували зустріч Тоні Палмера із слухачами магістерської програми з журналістики  в Українському Католицькому Університеті, а Ірина Павлівна Біскуб – для студентів університету імені Лесі Українки.

Заключний акорд 13 музичного фестивалю «Стравінський та Україна» обласна філармонія запланувала на 12 грудня: в актовому залі музею-садиби до приїзду режисера Назар Куляша приготував усе необхідне для показу фільму про Сергія Рахманінова. Український переклад сценарію зробили  колеги пані Ірини Біскуб із кафедри прикладної лінгвістики університету, а закадровий текст видатного Джона Гілгуда озвучив Олександр Олександрович Бєляков.

Пояснивши причину свого приїзду, Тоні Палмер передав  Володимиру Терещуку у дарунок музею-садибі Ігоря Стравінського в Устилузі гарно оправлені авторські партитури  «Весни священної», документальний фільм Марка Капальбо «Стравінський у Голлівуді»,  фото, що доповнили його розповідь про британську постановку «Царя Едіпа».

Музика до балету «Пресвятая весна» (так на думку етнолога Віктора Давидюка має звучати її назва українською мовою) народжувалася саме в Устилузі, а тому цей факсимільний презент від Тоні Палмера має виняткове значення для музейної експозиції і для нас, організаторів фестивалю «Стравінський та Україна». Я давно виношую задум показу цього балету у виконанні танцювального театру із німецького Вуперталя (постановка знаменитої Піни Бауш) на пленері перед будинком композитора. Як на мене, постановки цього твору, інші одноактні балети, мали б відбуватися тут щороку 17 червня у день народження композитора і ставати подіями нового туристичного сезону…

 А тим часом неподалік від  музею-садиби Ігоря Стравінського в Устилузі тривають ремонтно-реставраційні роботи на історичній садибі Бєлянкіних –Носенків.   Третій власник пам’ятки місцевого значення, який відважився підняти її з руїни, може завершити унікальний історичний ареал на березі Луги, що пов'язаний з іменем Стравінського у  його «райському куточку для творчості». Чи станеться це до початку 14 музичного фестивалю  у жовтні 2017 року, наразі невідомо. Можу лише пообіцяти, що 17 червня ми зберемо усіх шанувальників сучасної музики в Устилузі, щоб відзначити 135- річницю від народження композитора Ігоря Стравінського.    

            Василь Ворон

Магістр державного управління,

 

 

Лауреат мистецької премії імені Ігоря Стравінського.

На фото Олександра Більчука:

Британський режисер Тоні Палмер в Устилузі. 

Дарунок від Тоні Палмера для Володимира Терещука

Володимир Вдовенко, Тоні Палмер, Ігор Новосад

Феєрія  мандрів Кирила Стеценка


У «Скрипкового дерева роду -2» - так називалася програма Кирила Стеценка (молодшого) - виявилося доволі глибоченне коріння. Своєрідна «антологія  української скрипкової музики» розпочиналася з подорожі у середньовіччя, яка подарувала відкриття незнаних  козацьких та гайдуцьких танців. А вже коли від «короткого метражу» скрипаль та піаністка Наталія Строчан перейшли до великих форм, для слухачів розпочалася справжня «феєрія мандрів».

            Сольна скрипкова соната № 3 ознаменувала повернення на українську музичну сцену творчої спадщини І Хандошки. Кирило Стеценко називає цей процес «репатріація українських імен»: засновник російської академічної скрипкової школи Іван Хандошкін, насправді, із українського козацького роду, а  його віртуозна  скрипкова творчість ґрунтується на українських народних мотивах, стверджують музикознавці.

            Народні пісні «Ой, на горі та й женці жнуть» та «Вчора горох і сьогодні горох» склалися у  захоплюючу «Фантазію на дві українські теми» для скрипки та фортепіано А.Галенковського, що також слугувала виконанню цієї благородної місії скрипаля. Яскрава концертна п’єса вимагала віртуозної техніки, а під час феєричного виконання ноги самі просилися у танок.

Оскільки «Дикі танці» Руслани призабулися, Кирило Стеценко  пригадав свої «Шалені коломийки», що народилися у співпраці з рок-гуртом «Еней» Тараса Петриненка. Свого часу вони звучали на фестивалі у Будапешті, де українці виступали разом із  музикантами  групи «Рамштайн». Як на мене, у Ютубі це виконання Кирила Стеценка  у Луцьку могло б зібрати не менше переглядів, ніж «Кашмір» із репертуару «Лед Зеппелін» у виконанні  скрипальки Лючії Мікареллі. (якби за його за спиною знову постала стіна звуку рок-групи «Еней»).  

            У ролі шоумена скрипаль виступив «під завісу» концерту, коли Кирило Стеценко звернувся до спадщини Миколи Леонтовача., його «Дударика». Через століття після першого виконання «Щедрика» ми заново відкрили для себе незабутні барви іншого прекрасного твору цього знаменитого композитора, який  у виконанні Кирила Стеценка переріс у забаву з глядачем «Ой Діду!».

І хоча від «провокаційного інтерактивного театрально-музичного дійства», яке  скрипаль показав киянам  під час прем’єри програми 10 березня у Києві лучанам перепало небагато (не брали участі  степ-дансер Володимир Шпудейко, солістки дитячого театру «Дай Боже!»), одначе з допомогою свого степування,  оригінальних прийомів звуковидобування, прихильної на такі розваги  публіки виконавець успішно провів « акустичний масаж серця», щоб «реанімувати Діда».

            Антологія української скрипкової музики «під редакцією» Кирила Стеценка стала ще одним яскравим сегментом сучасної української міської музичної культур, ще одним кроком до утвердженням нашого духовного суверенітету.

«Шоу буде тривати»,  концертна програма «Скрипкове дерево роду 2» буде розростатися. У жовтні наступного року чекаємо Кирила Стеценка на чотирнадцятому фестивалі «Стравінський та Україна». Для мене дуже важливі його аргументи у запланованій дискусії щодо ролі серйозної та легкої музики у формуванні сучасної міської культури. І як нащадка видатного музичного  роду, і як члена дирекції фестивалю «Червона рута».

 

                                                                                                          Василь Ворон 

Хвала Життю


20 листопада 2016 року о 15 годині у кафедральному костелі св. ап. Петра і Павла відбудеться концерт «Хвала життю!» у якому візьмуть участь «Trio Beethovenowskie» (м.Замосць), Академічний камерний оркестр «Кантабіле» (художній керівник Товій Рівець), камерний хор Луцького районного будинку культури (художній керівник О.Єфіменко), лауреат міжнародних конкурсів Галина Конах, актори театру «Гармидер».

Концерт під склепіннями 400-літньої пам’ятки архітектури національного значення  продовжує цикл ювілейних заходів з нагоди  25-ліття товариства «Gloria Vitae» (м.Красностав). Чверть століття його діяльність тісно пов’язана з Україною, зокрема Луцьким районним будинком культури (директор Степан Цика). Волинські митці, поети, художники, музиканти брали активну участь у проектах Анджея Леньчука та його товариства, зокрема всепольських святах пивоварів, які Анджей започаткував у Красноставі.

Під час традиційних весняних концертів у костелі св. Франтішка Ксаверего, що є визначною пам’яткою архітектури,  разом з відомими польськими митцями виступали  народна артистка України піаністка Етелла Чуприк, співець Сергій Шишкін, тріо «Лелія»...

З нагоди 200-ліття від народження Ф.Шопена товариство спільно з Волинською обласною філармонією та Луцьким районним будинком культури реалізувало проект «Шопен транскордонний: від класики до джазу» за участю видатної джазової вокалістки Лори Шафран, співця Сергія Шишкіна, гітариста Кшиштофа Щеранського…

У недільному концерті тексти українських та польських поетів читатимуть актори театру «Гармидер», звучатиме камерна музика українських та польських композиторів, а кульмінацією програми стане знаменитий твір – послання Чеслава Нємена «Дивний цей світ» у виконанні лауреата міжнародних конкурсів Галини Конах у супроводі камерного хору Луцького районного будинку культури.

 

 

 

                                                                           Василь Ворон

Подорожуючи з Тоні

           Світова прем’єра у Замості завершила програму візиту Тоні Палмера до України та Польщі. Український екіпаж  не зміг потрапити на час прильоту гостя до аеропорту імені Шопена, але виручив польський, який «пілотували»  Павел Буцкі , студент другого року музичної академії у Гданську та його батько Януш. У середу 5 жовтня  вони завершили нашу подорож за маршрутом:  Пшисуха- Варшава-Люблін-Луцьк-Устилуг-Замость-Люблін (Майданек)-Варшава -Пшисуха, подолавши разом з нашим британським гостем 1500 кілометрів.

До зустрічі завчасу готувалися у стінах нашого університету (під керівництвом Ірини Павлівни Біскуб перекладали з англійської на українську) сценарії фільмів для ретроспективи «Від Стравівнського до «Бітлз»: музика ХХ століття у фільмах Тоні Палмера»,а на Волинському телебаченні  звукорежисер Тарас Сватула  організував команду професіоналів для дублювання трьох фільмів і справився з цим викликом із винятковим хистом.

Найоригінальніший спосіб для показу знайшли у стінах бібліотеки університету імені Лесі Українки: спільно з режисером на ходу переформатували хол другого поверху і організували проекцію фільму про Леонарда Коена на стіну!

Серед стрічок минулих років з музикою Леонарда Коена, Сергія Рахманінова, Майкла Олдфілда  була найновіша робота Тоні Палмера «Бітлз» і друга світова війна».

«Музика, що йде від серця знайде шлях до іншого серця»: це висловлювання Бетховена не втратило актуальності і в даному випадку, хоча музику «Бітлз» виконували інші виняткові солісти та групи. У поєднанні з хронікальними матеріалами періоду минулої війни режисер досяг вражаючого ефекту, який сягнув піку, коли на фоні боїв за Сталінград зазвучала музика Шостаковича …

Нічого подібного  досі  у світовому кіно ніде більше не зустрічалося. Першу версію фільму не пустили у прокат, а одна-єдина копія потрапила до рук Тоні Палмера з британського архіву…

Він зумів «освіжити пам'ять» молодого покоління, отож перегляд у Замості завершила тривала дискусія з молодими глядачами. Вони зрозуміли суть гуманістичного послання режисера, який від імені їхніх ровесників виносив присуд «партнерам у тиранії» - від Гітлера до Путіна і Асада.

Світова прем’єра у Замості стала центральною подією цьогорічного візиту режисера: спершу у модерному залі нового кіно комплексу «Стильови» музику «Бітлз» виконував найстаріший у Польщі симфонічний оркестр імені Кароля Намисловського, а потім на велетенському екрані найбільшого залу розгорнулася панорама трагічних подій другої світової війни, складена і винахідливо змонтована з виступів відомих політиків, дипломатів, військових,фрагментів хронікальних і художніх фільмів тієї пори…

Отож, Тоні Палмер постав цього разу у трьох іпостасях: режисера, музичного коментатора та «почесного професора».

І хоча бракувало широкої рекламної кампанії про покази його фільмів, одначе щедра допомога від нашого мецената Володимира Вдовенка в організації зустрічей Тоні Палмера виявилася винятково корисною!

Молімося за те, щоб «рука давця не збідніла до кінця»: тоді ми зможемо планувати наступну зустріч на такому рівні, який зможе заохотити до співпраці з університетом чи дирекцією фестивалю пишне гроно українських та зарубіжних дослідників популярної музики.

Нижче наводиться недавнє інтерв'ю з Тоні Палмер:

 

EC: Через стільки років, що надихнуло вас повернутися до цього проекту?

 

Тоні Палмер: Інстинктивно я відчував основну ідею; і матеріал, і

звісно ж, музика були занадто хорошими, щоб бути втраченими назавжди.

 

EC: Чи були якісь юридичні перешкоди для "перезавантаження" фільму?

 

Тоні Палмер: Фільм є абсолютно новим, хоча використовуються деякі оригінальні

треки, які юули ліцензовані від MCPS, плюс багато нових архівних матеріалів.

 

EC: Я маю на увазі, навіть для  використання назви "Бітлз" у фільмі, хіба вам не потрібно отримати дозвіл від Apple?

 

Тоні Палмер: Ну, це ж музика The Beatles, хоч і виконується не ними, на що б потрібен був дозвіл. Чи я повинен я сказати, що музика належить Фредді & The Dreamers?

 

EC: Хто володіє оригіналом "Все це і Друга світова війна"?

 

Тоні Палмер: Так як тепер це новий фільм, нам потрібно було лише мати на нього  авторськими правами, що ми і маємо.

 

EC: Знову ж таки, чи були які-небудь перешкоди для використання кадрів зі  старого матеріалу?

 

Тоні Палмер: Значна частина матеріалів, які ми використовували, є суспільним надбанням, або з Імперського воєнного музею, або матеріал, який я збирав сам протягом багатьох років.

 

EC: Що мені справді сподобалося в оригіналі фільму, це впорядкованість сюжетної лінії (я великий любитель історії) і як вміло тексти  пісень були розміщені поруч із зображеннями  (як, до прикладу,  Чемберлен поруч із "Легше жити з заплющеними очима" (“Living is easy with Eyes Closed”) з пісні  "Полуничні Поля" (“Strawberry Fields”)). Переглядаючи фільм минулого разу,  я також зауважив, що корабельні гармати били в такт із барабанами в  “Lucy in the Sky with Diamonds” (“Люсі в діамантовому небі”). Чи будуть ті ж трюки і в новому фільмі?

 

Тоні Палмер: Іноді, але у мене було багато нових ідей.

 

EC:  Дивлячись на  список пісень, які використовуються в новому фільмі, я помітив, що деяких із версії 1976 року тепер немає:  “Magical Mystery Tour” (“Чарівна таємнича подорож”) , “We Can Work It Out” (“Все в наших руках”) , “Lovely Rita” (“”Люба Рита”),  “Because” (“Тому що”), “She Came In Through The Bathroom Window” (“Вона зайшла через вікно у ванній”), “Polythene Pam” (“Поліетиленова Пем”), “You Never Give Me Your Money” (“Ти ніколи не даєш мені грошей”), “The End” (“Кінець”). Ви думаєте, вони вже не будуть актуальними у новій версії?

 

Тоні Палмер: Саме так.

 

EC: А що надихнуло вас використати  музику Шостаковича?

 

Тоні Палмер: Вона якнайбільше личила до нової версії. До прикладу, нова заключна сцена про Хіросіму і її наслідки:  хоча я люблю музику Бітлз, я не думаю, що їх пісні підходили б до неї ні емоційно, ні інтелектуально.

 

EC: Я знайшов недавнє інтерв'ю з Рассом Риганом з 2014 року.  В оригінальному фільмі він був внесений як  "виконавчий продюсер" -  чи мав він якесь відношення до нової стрічки?

 

Тоні Палмер: Жодного. Я також прочитав інтерв’ю з Рассом Риганом. Не думаю, що я коли-небудь бачився з ним. Я вважаю, він абсолютно неправий щодо моєї участі. По-перше, коли я  зробив (дуже) чорнову нарізку, я показав її Леннону. По-друге, я був засмучений не через те, що 20th Century Fox  ще хотіли вирізати сцени, а тому  що я повинен був покинути виробництво на півдорозі. Протягом багатьох років я намагався випустити у світ серіал All You Need Is Love (Все, що тобі потрібно, - це любов), і нарешті у нас були і гроші, і можливість.

Зрозуміло, що я не міг випустити обидві стрічки, так що “Все це і Друга Світова Війна” повинен був вийти першим. Це було дуже дружнє розставання (врешті-решт, Сенді Ліберсон, один з перших продюсерів, дуже активно бере участь і в новій версії), і я не пам'ятаю жодного з «поганих спогадів», про які  Риган говорив. Це було пізніше, коли оригінальний дистриб'ютор забракував фільм . І це не було результатом  «поганої каси». Він ніколи не випускався, тому що вони ненавиділи його, або, принаймні, ненавиділи переробку. І крапка. Єдине, що вижило, були деякі VHS-касети дуже низької якості, які, по-правді кажучи,  були лайном.

 

EC: Це  буде лише  DVD-реліз, чи будуть якісь театральні покази?

 

Тоні Палмер: Ми ще не вирішили.

 

Ронні Деннелі,

 

редактор журналу Ear Candy Magazine

Гостина у «райському куточку» Стравінського

                                                        (Стравінський слухає лірника)

 

Готуючись до зустрічі Тоні Палмера, фоторепортаж із «райського куточка для творчості» змонтували під звуки бандури Романа Гриньківа, хоча на ганку своєї оселі Ігор Стравінський нотував гру лірника…

Устилуг на початку минулого століття був типовим єврейським містечком, а євреям належала монополія  гри на цимбалах у західних областях України, зазначав Гнат Хоткевич.

Можливо причиною зацікавлення стала давньогрецька легенда? Коли будували Теби у Веотіїї – каміння само підіймалося і складалося в мур під звуки ліри Амфіона. У драматичній поемі на взірець давньогрецької легенди «Орфеєве чудо» Леся Українка використає через кілька років цей самий сюжет.

Гадаю, композитор знав про великий концерт кобзарів, лірників, троїстої музики під час Х11 археологічного зїзду 1902 року у Харковію

Ще до спорудження його будинку в Устилузі (1907) вийшли друком три дослідження про цей пласт української культури – праці Василя Горбенка «Кобзарі і лірники» (1884),  Валеріана Боржковського «Лірники» (1889), Порфирія Демуцького «Ліра та її мотиви» (1903).

«Лірник тип живучий,- вважав композитор Микола Лисенко.- Коли героїчні бандуристи та горді торбаністи вимирають, несучи з собою в могилу секрет своїх чудових мелодій, лірник живе, живе й буде жити. Його сила й живучість у тому глибокому ліризмі, котрий так відповідає думному духові українця».

«Ліра ще дожидає того дослідника, що врятує її голос від одвічного забуття, - так само, як дожидаються його і народні мелодії скрипки, троїстої музики, чарівний голос сопілки, драматичний брязк цимбалів. Дожидають, але чи  діждуть? Чи не щезнуть навіки, зоставивши по собі тільки спогад у літературі?» - запитував дослідник українського фольклору Климентій Квітка 1912 року.

Але ж на Волині і Поліссі існувала давнішня лірницька традиція, яку волинський фольклорист Олекса Ошуркевич ще встиг «вхопити за хвіст» і показати її у книзі «Лірницькі пісні з Полісся». Він записав спогади Григорія Рибачука 1907 р.н. про школу лірника Каленика Деркача, що була розташована в його хаті і в якій навчалося до 20 сліпців-лірників з усієї Волині. Учитель сам виготовляв інструменти, передавав їх своїм вихованцям, володів невеликим земельним наділом, на якому працювали його сини. Але після окупації цих земель радянськими військами після 17 вересня 1939 року вони були репресовані.

Повоєнний період  став  на думку волинського дослідника фольклору Олекси Ошуркевича «останньою фазою існування лірницької традиції», яку відобразив в одній із своїх картин 1907 року художник Андроник Лазарчук, і яку не лишив поза увагою композитор Ігор Стравінський.

У цей же час композитор Леонтович готував для хору свій легендарний «Щедрик»…

Століття першого виконання славнозвісного твору стало лейтмотивом зустрічі: вокальний квартет філармонії «Автограф» заспівав його для  британського режисера Тоні Палмера, котрий презентував музею повне зібрання творів Ігоря Стравінського (реліз компанії «Соні классікл» 2015 року), а «концерт для Тоні і «SONY» продовжили Алла Опейда та її вихованці із дитячої студії «Зернятко» Луцького районного будинку культури.

Тоні не приховував свого захоплення їхніми голосами, але передусім віддав належне Ігорю Новосаду, його майстрам та волинянам за реставрацію будинку, де жив і працював Ігор Стравінський.

Ігор Новосад не полишив своє дітище без опіки і на замовлення дирекції фестивалю підготував актовий зал музею-садиби для показу фільму Тоні Палмера «Космічне кіно» і фотовиставки «Маестро і джаз» Олександра Більчука.

Співана поезія Юрія Поліщука та Сергія Шишкіна у музеї-садибі стала прологом до  фільму про Леонарда Коена у бібліотеці університету імені Лесі Українки. Переклад з англійської здійснили спеціалісти з кафедри прикладної лінгвістики під керівництвом Ірини Павлівни Біскуб, а звукорежисер Тарас Сватула обєднав для дублювання найкращі голоси теле-і радіожурналістів. Оскільки приміщення актового залу бібліотеки не змогло умістити усіх охочих переглянути документальну стрічку про європейське турне знаменитого канадського співця, показ організували у просторому холі бібліотеки, де стіна стала чудовим екраном. Імпровізація не була випадковою: її заготували завчасу…

«Цар Едіп» та інші

            Ігор Стравінський шукав «істину сьогодення», що знайшла своє відображення у опері-ораторії «Цар Едіп». Для організаторів фестивалю, для народного артиста України Ігоря Блажкова вона набула не меншого значення, ніж століття тому, коли до трагедії Софокла звернувся режисер «Молодого театру» Лесь Курбас, щоб передати увесь трагізм людської істоти, що опинилася у вирі драматичних і непередбачуваних подій на теренах України після більшовицької революції.  

 Виконання твору у  театрі імені Шевченка стало визначною подією Міжнародного  дня музики в Україні.

Значущою подією була постановка цього твору Ігоря Стравінського у Великобританії наприкінці п’ятдесятих років. Подробиці виконавцям та глядачам розповів почесний гість фестивалю британський режисер Тоні Палмер. Свою розповідь він ілюстрував матеріалами виставки, що відображала підготовку до цієї видатної події в історії британського музичного театру. 

 

Скачать
OEDIPUS REX.doc
Microsoft Word документ 192.0 KB

Четвертий візит Тоні Палмера на Волинь отримав логічне завершення: звання «почесного професора» від вченої ради університету імені Лесі Українки. З цієї нагоди почесний гість музичного фестивалю «Стравінський та Україна» виголосив промову, зміст якої подаємо у повному обсязі.

 

Скачать
Лекція Тоні Палмера (англійською)
UKRAINE LECTURE.doc
Microsoft Word документ 44.0 KB
Скачать
Переклад лекції
ЛЕКЦІЯ.doc
Microsoft Word документ 53.0 KB

«Rock over Beethoven»?

Концерт академічного симфонічного оркестру «Філармонія» (Чернігів) у Палаці культури міста Луцьку завершував програму тринадцятого фестивалю на «вулканічному» фоні. Виверження мегаватів на Театральній площі поглинуло молитви трансльованої на місто Служби Божої з місцевого собору. Гул просочувався у підсвідомість слухачів під час виконання творів Бетовена, Стравінського, Сметани… «Друга ріка» презентувала «Спорт лайф» з несамовитою потужністю.

Якби не овації слухачів, організатори концерту могли посипати «вулканічним» попелом  голови…Але ця ситуація підказує тему для «домашнього завдання» для культурологів університету імені Лесі Українки до наступного музичного фестивалю.

Непрості взаємини між серйозною та популярною музикою, що склалися у нашому музичному побуті вимагають ширшого погляду на речі. «Бо все залежить від людських зіниць: в широких відіб’ється вся епоха, у звужених – збіговисько дрібниць» (Ліна Костенко)

У рік народження Тоні Палмера (1941)  зявився нарис Адорно «Про популярну музику» , що став прикладом того, як  франкфуртська школа підходила до масової культури.  Як зазначав  Джон Сторі, у книзі  «Теорія культури і масова культура»,  по-перше Адорно стверджує, що вона «стандартизована», притому «стандартизація, на його думку охоплює й найзагальніші і найдрібніші її риси»…Щойно виявляється, що музична або текстова тема стала успішною, її експлуатують доти, доки можна бодай щось від неї отримати і цей процес досягає апогею у «кристалізації стандартів»…На відміну від органічної структури «Серйозної музики», де кожна деталь виражає ціле, поп-музика є механічною у тому сенсі, що кожен конкретний елемент можна перенести з однієї пісні в іншу…Аби приховати стандартизацію, музична індустрія віддається  до того, що Адорно називає «псевдоіндивідуалізацією».

Друга теза Адорно полягала у тому, що популярна музика заохочує  пасивне прослуховування. Там, де серйозна музика(наприклад, Бетховен) тішить уяву, пропонуючи перебування «у світі, яким він міг би бути» популярна музика є «непродуктивним корелятом» життя в офісі чи у фабричному цеху «Напруга та нудьга» на роботі заохочує людей «уникати докладання зусиль» у вільний час. Людина, котрій  відмовили у різноманітті відчуттів на роботі й котра надто виснажена, щоб шукати їх на дозвіллі «прагне стимуляторів» і поп-музика вдовольняє це стремління…

Третім пунктом тез Адорно є твердження за яким популярна музика діє як «суспільний цемент» Її «соціо-психологічна  функція» полягає у тому, щоб викшталтувати у своїх споживачів «психічне пристосування» до потреб панівної структури влади. Це «пристосування» проявляється удвох різновидах поведінки мас: «ритмічно» покірливому та «емоційному». За першого ґатунку людина танцює « у ритмі власної експлуатації та пригнічення», за другого – занурюється у сентиментальну тугу, забуваючи про реальні умови існування…

І хоча з тих часів (1941 рік) поп-музика посутньо змінилася, однак Адорно до своєї смерті 1969 року не намагався змінити принципи  власного аналізу відповідно до перемін, що сталися за той період. Чиє популярна музика такою монолітною структурою, як він це стверджує? Чи дійсно поняття» псевдо індивідуалізація» пояснює появу рок-н-ролу  у 1956 році, вихід на світову арену «Бітлз» у 1962-му виникнення музики контркультури у 1965 року? Чи пояснює воно панк-революцію 1976-го і поширення руху рок проти расизму» наприкінці 70-х, виничненя стилів «ейсід-хаус» у 1986 та «інді-попу» у 80-ті, воцаріння рейву у 90-ті?

 

 

У Тоні Палмера є класична серія фільмів під назвою «Історія популярної музики», але вона не була відповіддю на публікацію Адорно. Тому цікаво почути його міркування з приводу запитань Джона Сторі, а заразом взяти участь у дискусії про місце і роль популярної та серйозної музики у творенні сучасної української міської культури на майданчику університету імені Лесі Українки у рамках наступного фестивалю «Стравінський та Україна».

Прес-реліз ХІІІ музичного фестивалю «Стравінський та Україна»

 

          Ігор Стравінський шукав «істину сьогодення», апробуючи сутність різних художніх систем. У програмі тринадцятого музичного фестивалю «Стравінський та Україна» її віддзеркаленням стане опера-ораторія «Цар Едіп»…21 вересня народний артист України Ігор Блажков приїздить з Потсдаму до Чернівців і розпочинає роботу з вокалістами та інструменталістами місцевої філармонії, щоб з нагоди Міжнародного дня музики запропонувати волинянам концертне виконання видатного твору для симфонічного оркестру, хору і вокалістів

 

І хоча тринадцятий фестиваль дирекція розпочинає без надії на бюджетне фінансування, ми вже маємо широке коло друзів, котрі не дадуть обірвати двадцятилітню традицію. До пишного грона шанувальників «високого мистецтва» приєдналися знаний підприємець та меценат Володимир Вдовенко та реставратор будинку, де жив і працював Ігор Стравінський Ігор Новосад.

 

Упродовж двох десятиліть з часу першого фестивалю понад 50 творів композитора вперше прозвучали на «малій батьківщині» композитора. Коштовне намисто музичних фестивалів за участю солістів-інструменталістів, ансамблів та оркестрів доповнювали наукові конференції, виставки, десятки телепрограм, репортажів та фільмів, перш ніж ми повернули до надбань світової музичної культури відреставрований і пристосований для нової музейної експозиції та роботи місцевої дитячої школи мистецтв будинок композитора в Устилузі…

 

Отож, за сприянням Генерального консульства РП у Луцьку 24 вересня у костелі св. ап. Петра і Павла фестиваль розпочинає «Лютня любельска» Люблінської філармонії імені Хенрика Венявського. А вже наступного дня у музеї-садибі Ігоря Стравінського в Устилузі виступить Тріо фундації «Вілла Полонія». Директори Волинської та Люблінської філармоній Сергій Єфіменко та Ян Сенк обговорюватимуть перспективи спільного проекту у рамках програми «Польща-Білорусь-Україна».

 

Ще ніколи співпраця обох філармоній не була такою інтенсивною. 30 вересня почесний гість нашого фестивалю світової слави режисер Тоні Палмер візьме участь у «фестивалі муз словянських», а 2 жовтня з концертом у Любліні побуває академічний камерний оркестр «Кантабіле».

 

За підтримки благодійного фонду Ігоря Палиці «Тільки разом» з нагоди Міжнародного дня музики на сцені облмуздрамтеатру Ігор Блажков запропонує волинянам вишукану програму із творів Ігоря Стравінського: у концертному виконанні опери-ораторії «Цар Едіп» сам маестро виконуватиме роль читця, переклавши українською мовою з латинської тексти Жана Кокто…

 

 У переломні моменти української історії наші митці нераз зверталися до видатного твору Софокла. 1918 року це зробив Лесь Курбас, після помаранчевої революції його поставив  Василь Вовкун…

 

Тоні Палмер запропонував дирекції фестивалю матеріали сценографії для британської постановки, які ми плануємо експонувати в Устилузі у рамках наступного фестивалю, коли матимемо належні умови для виставкової діяльності.

 

А цьогоріч у музеї-садибі Ігоря Стравінського в Устилузі Тоні Палмер презентуватиме повне зібрання творів ігоря Стравінського ( реліз «Соні классікл» 2015 року) та нову редакцію свого фільму з музикою Майкла Олдфілда «Космічне кіно», що була відзначена на міжнародному фестивалі у Нью Йорку.

 

Увечері – ще один показ: фільм про знаменитого канадського співця Леонарда

 

Завершить ретроспективу фільмів Тоні палмера («Від Стравінського до «Бітлз»: музика 20 століття у фільмах Тоні Палмера») документальний фільм про  Сергія Рахманінова, який з винятковим хистом озвучив викладач університету Олександр Бєляков.

 

 Підготовка ретроспективи Тоні Палмера обєднала ентузіастів з кафедри прикладної лінгвістики університету імені Лесі Українки під керівництвом доктора філологічних наук Ірини Біскуб та Волинського телебачення, яких організував звукорежисер Тарас Сватула…

 

Але не менш важливим буде цьогорічний фінал цієї співпраці: на засіданні вченої ради університету Тоні Палмеру присвоять звання «почесного доктора», натомість режисер запрошує професорсько-викладацький склад та студентів факультету романо-германської філології на прем’єру найновішого фільму «Бітлз» і 11 світова війна».Світова премєра у театрі ляльок стане центральною подією Року англійської мови в Україні.

 

Епілог тринадцятого фестивалю включає концерти камерної музики за участі лауреата міжнародних конкурсів Анни Савицької (Швейцарія) та її акомпаніатора Даши Мороз із Білорусі та  академічного симфонічного оркестру Чернігівської обласної філармонії 8 жовтня у Палаці культури міста Луцька. 

Ювілей «Gloria Vitae» у Красноставі

На запрошення Анджея Леньчука у неділю 29 травня  мистецька делегація з Луцька взяла участь в урочистостях з нагоди 25- ліття товариства «Глорія Віта» у місті Красноставі.

 

 Від початку дев’яностих очільники товариства  Анджей Леньчук та Вєслав Дептусь  активно співпрацювали із директором Луцького районного будинку культури Степаном Цикою:  мистецькі колективи «Нота Нео», тріо «Лелія», Галина Конах  брали участь у мистецьких заходах започаткованого Анджеєм Леньчуком свята польських пивоварів – «Хмеляках», а в костелі св. ап. Петра і Павла у Луцьку  виступив відомий польський бас-гітарист імпровізатор Кшиштоф Щеранський…

 

Солістка обласної філармонії заслужена артистка України піаністка  Етелла Чуприк з колосальним успіхом відіграла концерт із творів Шопена у місцевому бароковому костелі, де організатори концерту встановили новенький концертний «Стенвей».

 

 Автор і виконавець композитор Сергій Шишкін виконував у місцевому костелі  твори із репертуару Чеслава Нємена. Як зазначив у своєму виступі  Анджей Леньчук, під склепіннями видатної пам’ятки архітектури Чеслав Нємен зібрав 1300 глядачів і очолив плеяду знаних польських вокалістів, інструменталістів, ансамблів, котрі протягом 25 років брали участь  у мистецьких заходах товариства.

 

З нагоди 200-ліття від народження Ф.Шопена обласна філармонія і Товариство «Глорія Віта» реалізували за посередництвом Генерального консульства РП у Луцьку проект «Шопен транскордонний: від класики до джазу». У Луцьку і Красноставі виступила відома польська вокаліста Лора Шафран у супроводі власного оркестру, на будинку обласного краєзнавчого музею (вулиця Шопена) на кошти меценатів Товариства відкрита пам’ятна таблиця на честь видатного композитора...

 

Внесок Анджея Леньчука та його побратимів у розвиток культурної інтеграції прикордонних територій – справа, що вартує заходу з боку його побратимів в Україні.

 

 Отож, на листопад обласна філармонія планує спеціальний концерт за участю народного камерного хору Луцького районного будинку культури, митців обласної філармонії, а також  польських виконавців у костелі св. ап. Петра і Павла.

 

 

 

                                                                                                                                                      Василь Ворон

 

 

 

Століття за століттям…

17 червня  у музеї-садибі Ігоря Стравінського в Устилузі  за участі вокального квартету «Автограф» обласної філармонії, вокального ансамблю «Гуадеамус» училища культури і мистецтв імені Стравінського, заслуженої артистки України Алли Опейди, камерного хору Луцького районного будинку культури у товаристві  педагогів Володимир Волинської музичної школи та Устилузької школи мистецтв відбулася презентація 13 музичного фестивалю «Стравінський та Україна».

 

Коли у своєму «райському куточку для творчості» Ігор Стравінський розпочав роботу над музикою до балету «Пресвятая весна» ( так на думку Віктора Давидюка має звучати  назва твору, у якому знаний етнолог розпізнає поліську та волинську веснянки), композитор Микола Леонтович (народився  13.12.1877 року) уже працював над обробкою української народної пісні «Щедрик»…

 

Лейтмотивом традиційної зустрічі у музеї-садибі Ігоря Стравінського стало 100-ліття першого виконання  славнозвісного «Щедрика»  Миколи Леонтовича (1916). Оригінальну версію твору запропонував квартет «Автограф», а найновішу - із репертуару американської групи «Пентатонікс» - учасники вокального ансамблю училища культури і мистецтв імені І.Стравінського. Ведучий журналіст Василь Ворон нагадав про феноменальні результати праці композиторів –Леонтовича і Стравінського, котрі на початку минулого століття звернулися до українського фольклору, і той винятковий успіх, що випав на долю їхніх творінь: спершу балет «Пресвятая весна» 1913 року розпочав сценічне життя у Парижі, а потім «Щедрик» захопив слухачів на  концертах хористів Олександра Кошиця під час тріумфальних виступів за океаном…  

 

І через століття після премєри творів Леонтовича та Стравінського на Волині фольклор залишається джерелом «живої води» для самодіяльних та професійних  митців.  В Устилузі заслужена артистка України Алла Опейда презентувала твори із свого найновішого компакт-диску «Ой давно-давно». Як зазначив Василь Ворон, різні барви автентичного фольклору прозвучать 1 жовтня у рамках програми «До витоків «Весни священої». У Міжнародний день музики до Устилуга завітає  почесний гість фестивалю британський режисер Тоні Палмер. Йтиметься і про майбутню спільну роботу з дирекцією фестивалю - документальну стрічку про духовні зв’язки Стравінського з Україною.

 

Наразі Тоні Палмер  запросить  лучан на світову прем’єру свого найновішого фільму «Бітлз» і друга світова війна», а для музею  режисер  приготував унікальний презент – повне зібрання творів Ігоря Стравінського на ком пакт-дисках і дівіді  включає усе із творчого доробку композитора, що реєструвалося  звукорежисерами, починаючи з 1937 року!.

 

  Як зазначив один із авторів проекту «Стравінський та Україна» Василь Ворон, дирекція фестивалю «Стравінський та Україна» знайшла надійних партнерів в особі підприємця і мецената Володимира Вдовенка, ректорату університету імені Лесі Українки, Регіональної дирекції НТКУ для реалізації ретроспективи  «Від Стравінського до «Бітлз»: музика ХХ століття у фільмах Тоні Палмера».

 

А розпочинатиме фестивальну програму 24 вересня камерний хор Люблінської філармонії «Лютня любельска» у стінах кафедрального костелу св. ап. Петра і Павла. Польські митці приготували для волинян  хорові твори Ігоря Стравінського «Патер ностер», «Аве Марія», «Кредо», а також літургію Антоніна Дворжака для хору у супроводі органіста Роберта Грудзеня, які звучатимуть  під час традиційного  «польського дня» за фінансової підтримки Генерального консульством РП у Луцьку.

 

  Щоб реалізувати давнішню мрію народного артиста України Ігоря Блажкова організатори фестивалю звернулися за  підтримкою до благодійного фонду Ігоря Палиці «Тільки разом».  21 вересня у Чернівцях народний артист України Ігор Блажков розпочинає репетиції ораторії «Цар Едіп» Ігоря Стравінського, а вже 1 жовтня понад сто музикантів і хористів Чернівецької філармонії вийдуть на фестивальну сцену у Луцьку. Постановка ораторії “Цар Едіп»  за трагедією Софокла для читця,  чоловічого хору і симфонічного оркестру стане однією з головних подій тринадцятого  фестивалю «Стравінський та Україна».

                                                                                                                                             Василь Ворон

 

Презентація ХІІІ музичного фестивалю «Стравінський та Україна»

17 червня - день народження  Ігоря Стравінського.

 

17 червня  у музеї-садибі Ігоря Стравінського в Устилузі  за участі артистів філармонії, академічного камерного хору Луцького районного будинку культури,  міського голови Віктора Поліщука, представників місцевої територіальної громади відбудеться  концерт-презентація  музичного фестивалю «Стравінський та Україна». Об 11 годині в актовому залі музею розпочнеться спеціальна програма «Класика на екрані» для дошкільнят і молодших школярів…

 

До Міжнародного дня музики організатори  фестивалю запланували серію  заходів за участю українських та зарубіжних митців, що відбуватимуться  у музеї-садибі Ігоря Стравінського в Устилузі,  театрі імені Шевченка, палаці культури міста Луцька,  університеті імені Лесі Українки...

 

 Попередній фестиваль завершувала програма «Пульчінелла» і «король свінгу» у виконанні Симфонічного оркестру імені Кароля Намисловского у Замості, а 24 вересня камерний хор Люблінської філармонії «Лютня любельска» розпочинає фестиваль і новий концертний сезон  у стінах кафедрального костелу св. ап. Петра і Павла. Найважливіші події  в історії визначної 400-літньої культової споруди відбулися за роки незалежності України:   пам’ятка архітектури національного значення стала місцем духовного зцілення і єднання українців та поляків, скарбницею світової музичної культури.  «Лютня любельска» запропонує хорові твори у супроводі органу: середньовічні мадригали ще ніколи не звучали під час традиційного  «польського дня», який протягом 10 років дирекція фестивалю організовує за сприянням Генерального консульством РП у Луцьку. Наступного дня польські артисти побувають в Устилузі.

 

 21 вересня у Чернівцях народний артист України Ігор Блажков розпочинає репетиції ораторії «Цар Едіп» Ігоря Стравінського. Починаючи з першої постановки  режисера Леся Курбаса  1918 року, українські митці звертаються до цього образу у переломні моменти історії. Першими ораторію мають нагоду почути буковинці, а 1 жовтня понад сто музикантів і хористів Чернівецької філармонії вийдуть на фестивальну сцену у Луцьку. Постановка ораторії “Цар Едіп»  за трагедією Софокла для читця, голосів, чоловічого хору і симфонічного оркестру - одна з головних подій  фестивалю.

 

Щоб реалізувати давнішню мрію видатного популяризатора музики ХХ століття організатори звернулися за  підтримкою до благодійного фонду Ігоря Палиці «Тільки разом». У жовтні маестро Ігор Блажков відзначає своє 80-ліття і організатори фестивалю «Стравінський та Україна» уже отримали його запрошення на ювілейний концерт за участю Національного заслуженого академічного симфонічного оркестру України у Києві.

 

Натомість почесний гість 13 музичного фестивалю  видатний британський режисер Тоні Палмер з нагоди півстолітнього ювілею творчої діяльності  запропонував провести у рамках фестивалю «Стравінський та Україна» світову прем’єру свого найновішого фільму «Бітлз» і друга світова війна»!

 

 У рамках ретроспективи «Від Стравінського до «Бітлз»: музика ХХ століття у фільмах Тоні Палмера» у стінах  університету імені Лесі Українки вперше в Україні будуть показані п’ять документальних фільмів видатного британського режисера дубльовані українською мовою. Переклад з англійської здійснили на замовлення обласної філармонії фахівці університету під керівництвом завідуючої кафедрою прикладної лінгвістики  доктора філологічних наук Ірини Павлівни Біскуб.

 

Тоні Палмер приготував унікальний презент і для музею- садиби Ігоря Стравінського в Устилузі – повне зібрання творів Ігоря Стравінського на ком пакт-дисках і дівіді. Минулорічний реліз компанії «Соні классікл» включає усе із творчого доробку композитора, що реєструвалося у звуко-та відеозапису, починаючи з 1937 року!

 

 Справа вартує заходу, каже народне прислів’я, отож і  організатори фестивалю, і господарі музею-садиби подбають  про «гідну відповідь». Для почесного гостя  фестивалю готують особливий музичний презент у контексті проекту «До витоків «Пресвятої весни» ( так на думку директора Інституту культурної антропології  Віктора Давидюка має звучати українською назва знаменитого балету на музику Ігоря Стравінського). Ще один чекає Тоні Палмера у стінах університету: постановка «Лісової пісні» Лесі Українки англійською мовою.

 

 Завершуватиме програму заходів тринадцятого музичного фестивалю «Стравінський та Україна» виступ симфонічного оркестру Чернігівської філармонії.

 

 

Музична філігрань

 

Хтось по дорозі до кордону прагне якомога швидше потрапити на той бік, а на зворотньому шляху  якомога швидше дістатися дому. Волинь з її винятковими памятками для звичайних подорожніх всього лиш транзитна територія. Але не для генерального директора Національного симфонічного оркестру України Володимира Горностая: він уже не вперше робить зупинку у Луцьку на шляху до Європи. Отож,13 квітня під завісу концертного сезону  спільно з директором обласної філармонії Сергієм Єфіменком вони  приготували для меломанів винятковий музичний презент.  Щоправда, Національний симфонічний оркестр України ледве змістився на сцені театру імені Шевченка: в обласному центрі не було, нема і не буде найближчим часом філармонічного концертного залу, який би давав змогу якомога  частіше бачити великі симфонічні оркестри і масштабні видовища.

 

Наш «неформат» втратив актуальність, коли на подіум ступив диригент і художній керівник оркестру Володимир Сіренко. І розпочалося магічне дійство, яке завершилося оваціями охопленого ентузіазмом і почуттям власної ( національної !) гідності залу.  А коли вляглися емоції і минула ейфорія постало запитання: якщо вже ми маємо таких феноменальних і виняткових спеціалістів своєї справи, якщо можемо так гармонізувати пристрасті, контрасти, настрої, дисонанси, конфлікти у рамках великої музичної форми, тоді звідки такий безлад у музичному побуті, відсутність політичної культури?

 

Піаніст  Геннадій Демянчук, заслужений артист України, подав чудовий приклад нашим «ясновельможним», підтримавши ініціативу громадської організації «Подаруємо Луцьку рояль»: авторський гонорар від концерту переказав на придбання концертного роялю «Бехштейн».

 

Але ж не було можновладців цього вечора  разом з нами…

 

І поки у нас немає доступу до світових цивілізаційних стандартів, «Красний Октябрь» залишається « королем інструментів» у волинських музичних школах  періоду декомунізації. 

 

У фільмі Федеріко Фелліні «Репетиція оркестру» сваволя егоїзмів творить хаос, натомість у нашому випадку на сцені театру імені Шевченка вісім  десятків яскравих індивідуальностей об'єднала у єдиному пориві воля виняткового диригента, лауреата Національної премії імені Шевченка Володимира Сіренка.

 

Ті самі твори  - Концерт №1 для симфонічного оркестру «Музичний дарунок Києву» Івана Карабиця,  концерт №1 для фортепіано з оркестром Зигмунта Стойковського ( партія фортепіано  Геннадія Демянчука),  5 симфонія Дмитра Шостаковича прозвучали у виконанні Національного симфонічного оркестру України  на завершення міжнародного фестивалю  «Probaltica» у Торуні. Його організатори із фундації «Probaltica» не обмежилися музичними надбаннями прибалтійських країн, а  розширили діапазон учасників до берегів Дніпра, Дністра і Нємена: білоруські музиканти розпочинали 23 фестиваль 1 квітня, а українці завершували фестивальну програму 15 квітня.

 

                                                                                                                                                                            В. Ворон

 

Камерна музика у «шляхетському будинку»

Нещодавно у культурно-мистецькому центрі імені Т.Шевченка літописного Володимира обласна філармонія та видавництво «Ініціал» провели мультимедіальну презентацію виставки «Нетлінний шарм європеїзму», а напередодні Міжнародного дня памяток 16 квітня о 15 годині обласна філармонія за сприянням  обласної організації Спілки архітекторів України запрошують краєзнавців, мистецтвознавців, архітекторів послухати твори у виконанні народної артистки України Зої Комарук, вокального квартету «Автограф», чільних представників української співаної поезії Лариси Бережан (рояль, вокал) та Сергія Шишкіна (рояль, вокал).

На Волині не так багато памяток, де відбуваються мистецькі заходи. Територію Луцького замку організатори мистецького життя облюбували уже давно. З  нагоди 400-ліття костелу св. ап. Петра і Павла філармонія розпочала серію концертів духовної музики, а свято вулиці Лютеранської у червні не обійдеться без лютеранської кірхи – ще однієї пам’ятки архітектури національного значення…

 

 Художній відділ обласного краєзнавчого музею (картинна галерея у Луцькому замку) якнайкраще надається  для продовження проекту «Наша інтонація» у якому домінують камерна музика і співана поезія. Водночас це ще одна чудова нагода нагадати про видатний внесок волинських архітекторів та будівельників, котрі повернули до нового життя памятку архітектури національного значення, а  також пошанувати самовіддану працю  реставратора Анатолія Квасюка, котрий рятував колекцію творів живопису, що була евакуйована з аварійного «шляхетського будинку».

У дусі європеїзму

Народна артистка України Зоя Комарук (партія фортепіано Світлана Мішеніна), вокальний квартет «Автограф», талановитий тромбоніст П.Тітяєв ( партія фортепіано Валентина Зубчик), поет і композитор Сергій Шишкін взяли участь у заходах з нагоди Міжнародного дня пам’яток і визначних місць. Вони розпочиналися у виставковому залі дирекції історико-культурного заповідника, продовжувалися у картинній галереї Луцького замку, а завершилися розмовою про  реставрацію будинку, де жив і працював композитор Ігор Стравінський в Устилузі у телепрограмі «Такти і факти».

 

 

 

             Минулої суботи у виставковому залі адміністрації державного історико-культурного заповідника відкрилася виставка живопису, графіки і художньої фотографії «Нетлінний шарм європеїзму». За сприянням родини архітектора Ростислава Георгійовича Метельницького і фотохудожника видавництва «Ініціал» Олександра Більчука запропоновані для експонування замальовки памяток Старого міста і фотографії великого формату унікальних пам’яток архітектури за межами Луцька відтворюють образ багатонаціональної та мультикультурної Волині.

Щоб потрапити до Списку світової спадщини ЮНЕСКО, Луцький замок має відповідати певним критеріям, а господарі міста -  забезпечити облаштування території колгоспного ринку у межах охоронної зони. Але свою першу  міжнародну відзнаку – «Кришталеву цеглину» - замок вже отримав за результатами реставраційних робіт, що розпочалися 2004 року, а завершилися реставрацією «шляхетського будинку», куди знову повернулася колекція творів художнього відділу обласного краєзнавчого музею. Подробиці реставраційних заходів, проблеми і непрості рішення розповідали архітектори Юрій Казмірук, Василь Дузь-Крятченко, Тарас Рабан, який вшанував внесок Василя Івановича Дузь-Крятченка відзнакою обласної організації Національної спілки архітекторів України.

Відзнаку Міжнародного проекту культурно-професійних обмінів з рук Володимира Павліка отримав підприємець Ігор Новосад - виконавець робіт з реставрації будинку, де жив і працював світової слави композитор Ігор Стравінський в Устилузі. І в цьому випадку реставраційні роботи допомогли вивести пам’ятку історії національного значення з аварійного стану і привести до експозиційного стану, який викликає щире захоплення екскурсантів і глибоку вдячність педагогів Устилузької школи мистецтв.

 Підприємець Володимир Вдовенко та Володимир Павлік відзначили грамотою «За утвердження позитивного образу України у світі» і грошовою премією автора і виконавця, композитора Сергія Шишкіна. Мінірецитал у картинній галереї став прологом до відзначення 40-річчя творчої діяльності Сергія Шишкіна,  українського шансоньє, що від початку 90-х залишається лідером у жанрі співаної поезії, а його «театр пісні» об’єднує талановитих вокалістів та інструменталістів у рамках проекту «Бренди Волині».

 

                                                                                              Василь Ворон

                                                                                  Автор і організатор заходів

 

 

Пост скриптум. Відеопрезентація на підставі запропонованих Тарасом Рабаном робіт учасників міжнародного фотопленеру, що відбувся 2009 року з ініціативи дирекції державного історико-культурного заповідника у місті Луцьку

За покликом Кліо

 

 

 

Після філармонічного концерту з нагоди Всесвітнього дня поезії обласна філармонія та видавництво «Ініціал» розпочали у Володимирі серію виставок до Міжнародного дня памяток на видатних місць. У культурно-мистецькому центрі імені Т.Шевченка літописного Володимира твори у виконанні видатних піаністів та вокалістів сучасності, музика Баха і Ханса Ціммера перетворили презентацію проекту «Нетлінний шарм європеїзму» у виставку-концерт…

 

 Архітектурна спадщина  Луцька та історичної Волині « з точки зору» живописця і графіка Ростислава Метельницького та фотохудожника Олександра Більчука - не для «звужених зіниць». На тлі спустошень, яких ми зазнали після Чорнобиля, інтервенції на Сході,  сплюндрованого копачами Полісся  це лише маленький епізод «контрнаступу» у ході столітньої гібридної війни проти українців. Похід «здвоєним центром» за збереження тисячолітньої спадщини, що витворена минулими поколіннями волинян різних національностей та релігійних конфесій.

Архітектурні краєвиди зацікавили  Ростислава Георгійовича Метельницького задовго до роботи над проектом історико-архітектурного заповідника у місті Луцьку. 1983 року разом з архітектором Богданом Колоском ми  розпочинали дискусію з приводу проблем і перспектив старої частини міста Луцька, а через два роки операція «Старе місто» увінчалася перемогою нашого авторського активу: постановою уряду  у старій частині міста Луцька був створений історико-культурний заповідник республіканського значення. І коли видавництво «Каменяр» запропонувало мені підготувати перше друковане видання про комплекс памяток заповідника, Ростислав Георгійович запропонував свої роботи…

До останніх днів він залишався пристрасним дослідником архітектурної спадщини. Після серії інтригуючи нарисів «Загадки Старого міста», доньки архітектора мають намір підготувати календар на 2017 рік з малюнками Ростислава Георгійовича. На щодень їх можна побачити в інтер’єрі  наукової бібліотеки університету імені Лесі Українки, яку проектували під керівництвом Ростислава Георгійовича: перший директор бібліотеки  Микола Вержбицький захоплювався талантом архітектора і художника Ростислава Метельницького.    

            Проект «Нетлінний шарм європеїзму»  продовжує попередній – за участю мистецького об’єднання «Куля» та обласної філармонії, який показав сучасникам незаперечні свідоцтва і артефакти нашого європейського минулого. Пересувна виставка  «Кліо: назад до Європи» подорожувала історичними містами Західної України протягом кількох років, збираючи захоплені відгуки на адресу робіт Олександра Дишка, Нори Сабової-Дишко, Наталки Градиської, Володимира Хижинського,  Олександра Більчука…

Нині рисунки і акварелі Ростислава Метельницького стали продовженням художньо-архітектурної діяльності Наполеона Орди. Коли у другій половині 19 століття  з’явилися його замальовки зруйнованих, напівзруйнованих і збережених пам’яток архітектури, мистецтво фотографії тільки зароджувалося, але нині історія архітектури, реставрація, пам’яткоохоронна практика без фотофіксації не обходиться.

Отож художньо-архітектурна спадщина ксандра Більчука розширює  засяг експонованих на виставці в літописному Володимирі пам’яток архітектури до меж історичної Волині. У результаті маємо своєрідний «діалог» майстрів різних поколінь, яких поєднує захоплення історико-культурною спадщиною, а нам дає змогу спростувати думку про те, що «сьогодні дух часу визначає Меркурій з тугим гаманцем, а для музи історії Кліо не залишається жодних шансів».

                                                                                                          Василь Ворон

 

                                                                                                           автор проекту


Наша інтонація

 

 

 

 

 

 

          За доброю традицією 21 березня обласна філармонія запросила авторів і виконавців, поетів і виконавців співаної поезії на вечір за нагоди Всесвітнього дня поезії. До постійних учасників наших заходів Олени Пашук та Ігоря Павлюка приєднався поет Сергій Цюриць, а з виконавцем співаної поезії Сергієм Морозом на сцену вийшли Микола Більшевич та Зеновій Медюх. Юрій Поліщук вивів на сцену учасників гурту «Чорні черешні»: вони розпочали серію концертів з нагоди 25 річчя формації.

 

З часу минулорічної зустрічі у музично-поетичному товаристві відбулися важливі для промоції української культури у світі події: у перекладі Ядвіги Демчук вийшли друком польською поезії волинянки Олени Пашук. Збірка поетичних текстів англійською Ігоря Павлюка «Політ над чорним морем» перемогла у всесвітньому плебісциті англомовних видань британського Пен-клубу, а наздогін за цією сенсаційною новиною  з Руану Ігор отримав збірку перекладів французькою «Магія Полісся»!

Дует «Простір музики» (Сергій Мороз та Ігор Якубовський) розпочав роботу з академічним камерним оркестром «Кантабіле» і представив на концерті у Луцьку «сигнальний варіант» нового проекту «Зіграй мені мелодію дощу» на тексти українських поетів з музикою Ігоря Якубовського та Сергія Мороза (аранжування Сергія Калініченка).

Юрій Поліщук, котрий 1990 року дебютував на сцені всеукраїнського фестивалю авторської пісні та співаної поезії «Оберіг», нещодавно записав для Львівського телебачення ювілейну концертну програму, що викликала овації волинських глядачів у театрі ляльок. Протягом чверті століття Юрій у співдружності з поетом Олександром Смиком «видав на гора» кілька десятків першокласних шлягерів! Серед давніших і найновіших творів ( «Чорні черешні», «Не вір», «Я цього міста елемент»), що здіймали хвилю ентузіазму того вечора, особливе місце займає «Волинь» на слова Олександра Смика. Вперше Юрій та Олександр виконали її на авторському концерті Олександра Смика «Червоне. Чорне. Біле» у Волинському університеті під час «Оберегів» 2001 року. Відтоді жоден інший твір не мав такого потужного впливу на утвердження почуття територіального патріотизму волинян!

За два роки до дебюту Юрія Поліщука перший західноукраїнський фестиваль музики молодої генерації «Рок-культура 88» у Луцьку  відкрив нам імена Леоніда Репети (переможець у номінації рок-музика), В’ячеслава Хурсенка ( переможець у номінації поп-музика) і цілу плеяду співців, яку очолив незабутній Андрій Панчишин. До останнього подиху він залишився співцем і літописцем українського національного відродження. З допомогою матеріалів  Волинського телебачення учасники вечора пригадали епізоди його виступів під час «Оберегів» і написану під час подій на Майдані епічну «Молитву», яку виконав  корифей української співаної поезії Віктор Морозов.

З допомогою авторів і виконавців Луцьк може повернути собі славу «столиці співаної поезії», але вирішальне слово мають сказати співці нового покоління. Наразі філармонія спільно з радіо Луцьк ФМ (програма «Студія 3») та Волинським телебаченням (програма «Такти і факти») продовжуватиме співпрацю з провідними виконавцями у жанрі співаної поезії розвиток якого немислимий без створення нормального «життєвого середовища».

  

 

                                                                                                          Василь Ворон

Сергій Мороз: «Це продовження  «Оберегів»

 

 Концерт «Зіграй мені мелодію дощу» дуету «Простір музики» та академічного камерного оркестру «Кантабіле», що відбувся 24 лютого у театрі ляльок, засвідчив успішний розвиток нового проекту обласної філармонії, що покликаний вивести українську співану поезію на новий якісний рівень.

Моя пропозиція виявилася до снаги учасникам наших всеукраїнських фестивалів авторської пісні та співаної поезії Сергію Морозу та Ігорю Якубовському, котрі з часу перших «Оберегів» продовжують активне мистецьке осмислення спадщини українських поетів. Найважливіша проблема, яку доводилося вирішувати упродовж минулого року, полягала у підготовці партитур для академічного камерного оркестру, адже художній керівник і диригент Товій Рівець так само був зацікавлений винести на велику сцену новий музичний матеріал українських композиторів. Наразі їх лише двоє – Сергій Мороз та Ігор Якубовський, але, на превелике щастя, третім членом дуету став давній приятель Сергія професійний музикант, композитор і аранжувальник Сергій Калініченко, який за висловом Сергія «кохається у нотах» і достеменно знає мову звуків усіх інструментів камерного та симфонічного оркестрів. Він зробив свою робота на відмінно, але  подальша доля залежатиме від якісної звукорежисури як на концертах так і в студії, де плануємо завершити роботу над створенням наступного ком пакт-диску «Канталіле».

Сергій Мороз мав рацію, коли оцінив наш проект як «продовження «Оберегів», - всеукраїнського (волинського) проекту, що визрів  під час першого західноукраїнського фестивалю «Рок-культура 88», який  відкрив імена В.Хурсенка (перемога у номінації популярна музика), Л.Репети ( перемога у номінації рок-музика)…

Е.Драч, О.Смик, В,Жданкін, О.Покальчук, А.Панчишин стали піонерами жанру, який мав уже національні « і корінь, і крону, і цвіт,  і плід»: за рік  у цьому переконалися тисячі волинян та гостей з цілої України, котрі відвідали  концерти у рамках першого всеукраїнського фестивалю авторської пісні та співаної поезії «Оберіг 89». Тоді Олег Покальчук підтримав мою пропозицію – «гран прі» для Марійки Бурмаки! Ми не помилилися у нашому виборі, хоча стільки виняткових особистостей на одній сцені в Україні доти не ставало «плече до плеча» (А.Панчишин). Микола Тимчак, Василь Жданкін, Тарас Чубай, Зоя Слободян…

«Оберіг 90» підтвердив: імя їм легіон! Наступні 5 років розвитку традиції щоразу відкривали все нові й нові імена поетів та співців, часто-густо співців і поетів водночас, як за давніх часів, коли просторами Європи мандрували ватаги менестрелів, вагантів, трубадурів: у поляків, французів, чехів традиції співаної поезії збереглися дотепер, як неодмінний сегмент елітарної музичної культури.

Після фестивалів «Оберіг 89» та «Оберіг 90», а також двох «Оберегів» 2000 та 2001 років у Львові, Хмельницькому, Тернополі, інших містах учасники нашого проекту розпочали власні регіональні та національні проекти, випустили компакт- диски, друковані видання, творили дуети, тріо, квартети…

На превеликий жаль, «зійшли з дистанції»  Мареничі з їхнім фірмовим напівголосним співом, але зявилися «Четвертий кут», «Чорні черешні», «Альтер его», «Простір музики»…

 Моя інформаційно-музична програма «Студія –3» працює на «волинському» музичному матеріалі дотепер, а якісні записи творів Андрія Панчишина, Марійки Бурмаки, Зої Слободян, дуету «АС» (Сергій Мороз – Андрій Твердак), що були зроблені фахівцями  новоствореного Волинського телебачення під час із фестивалю «Оберіг 92» і  згодом переведені «у цифру» упродовж 20 років у рамках моєї авторської програми «Такти і факти»  заохочують до  творчості молодих виконавців авторської пісні та співаної поезії. Дещо із телевізійної антології співаної поезії програми «Такти і факти» ми запропонували Сергієві Морозу для його сайту і маємо змогу запропонувати вам уже зараз.                                                                                                                    

Василь Ворон

 

«Троянди й виноград, приємне і корисне…» 

або Нові грані проекту культурно-професійних обмінів

Минулорічна перемога у плебісциті  «Людина року» спонукала керівника міжнародного проекту культурно-професійних обмінів Володимира Павліка продовжити цікаві починання початку 80-х років; тоді  редакція молодіжної газети і тисячі лучан підтримали його «походи вихідного дня», що стали «соціальним винаходом». 

Новий проект IN VINO VERITAS це своєрідний внесок у творення сучасної міської культури з допомогою рекреації та релаксації, а самоорганізація і самофінансування гарантують розкіш людського спілкування у вишуканому товаристві українських митців. Скульптор Микола Головань, композитор автор і виконавець Сергій Шишкін, скрипалька Іванка Ворошелюк, поет Ігор Павлюк знають це з власного досвіду. З почуттям поваги  до вітчизняної культурної спадщини учасники проекту відвідали Музей Луцького братства, державний історико-культурний заповідник, музей-садибу Ігоря Стравінського в Устилузі, Меморіальний музей Вячеслава Липинського у Затурцях… «Самі для себе і по своєму» учасники проекту відкривають Волинь і закликають до цього земляків, які не хочуть залишатися наодинці зі своїми думками та проблемами, готові слухати інших, захоплюватися мистецтвом.

Учасники проекту зустріли Різвяні свята водночас із європейцями у стінах… Волинської філармонії, запізналися з директором Сергієм Єфіменком та його виданням до 75-ліття філармонії, обговорили проблеми музично-естетичного виховання. Як зазначив журналіст Василь Ворон «упродовж 20 років, що минули від початку філармонічного проекту «Стравінський та Україна», культурне середовище Волині збагатили 12 фестивалів, понад півсотні творів композитора, балети «Весна священна» та «Жар птиця», завершилася реставрація «Старої мизи», діє музей-садиба Ігоря Стравінського в Устилузі, але подальший розвиток проекту вимагає спорудження сучасного філармонічного концертного залу».

Василь Ворон подякував Сергієві Єфіменку за підтримку ініціативи президента джазового клубу імені Мечислава Коша у Замості: десять років тому українсько-польський проект «Нью кооперейшн «Замость- Луцьк» дав потужний імпульс до відродження джазових традицій у місті Луцьку». А продовження співпраці з джазовим клубом імені М.Коша обіцяє нові відкриття вже цього року.

            Після зустрічі у стінах філармонії  народилася ідея концертного формату десятої зустрічі у рамках проекту «IN VINO VERITAS» на підтримку ініціативи директора  філармонії, який закликав лучан різних поколінь зробити посильний внесок у творення культурного середовища європейського міста  - інвестувати у майбутнєпридбати для Луцька концертний рояль фірми «БЕХШТЕЙН». Збірка добровільних датків лучан з цією метою на окремий рахунок філармонії розпочалася торік, а  учасники зустрічі можуть підписати текст звернення з цього приводу до органу місцевого самоврядування (текст додається).

            Водночас, 21 січня, у приміщенні обласного театру ляльок керівник міжнародного проекту професійно-культурних обмінів Володимир Павлік має намір відзначити наших земляків за внесок у творення позитивного образу України у Європі та світі, а Волинське телебачення - записати нові твори учасників цього вечора Сергія Шишкіна, Іванки Ворошелюк, Романа Коляди, Галини Конах, Діани Шевчук…

Початок зустрічі у Волинському обласному театрі ляльок о 18 годині.

Тооr de Pologne

На початку нового року директор обласної філармонії Сергій Єфіменко та ведучий телепрограми «Такти і факти» відвідали польських партнерів у Любліні, Красноставі, Замості. У новий рік обласна філармонія вступає з новими планами міжнародної співпраці.

Йшлося про наші спільні проекти у 2016 році. Директор Люблінської філармонії Ян Сенк показав приміщення філармонії після капітального ремонту, який коштував кілька десятків мільйонів злотих. Безшумні крісла, підсвітка східців партеру,  спеціальний підйомник для новенького «Стенвея» на сцену…На цьому фоні не випадає згадувати наших «новаторів совка», які розмістили Луцьке музучилище у приміщенні колишньої в’язниці, а філармонію поселили на автовокзалі…

Відсутність власного концертного залу Волинської філармонії викликає здивування партнерів, але наші пропозиції наразі  знаходять підтримку. Інтродукцією до наступного фестивалю «Стравінський та Україна» стане 30 вересня у Люблінській філармонії авторський вечір почесного гостя фестивалю режисера Тоні Палмера за участі камерного оркестру «Кантабіле», а під час  «польського дня» у Луцьку матимемо нагоду послухати органний концерт за участю солістів та філармонічного хору «Лютня любельска» у костелі св. ап. Петра і Павла.

 У цьому році товариство «Глорія Віта»  (м.Красностав) відзначатиме 25 років з часу заснування. Наприкінці травня на запрошення Анджея Леньчука волинські музиканти візьмуть участь у двох ювілейних заходах у Красноставі, натомість ми запропонували голові товариства відзначити ювілей ще й у Луцьку за участю польських та українських виконавців. Нагадаємо, на запрошення голови товариства  піаністка солістка Волинської філармонії Етелла Чуприк грала Шопена у Красноставі, а бас -гітарист Кшиштоф Щеранський, вокалістка  Лора Шафран та її музиканти 2010 року відвідали  Луцьк у рамках спільного проекту «Шопен транскордонний: від класики до джазу». У Красноставі грали Сергій Шишкін, а також тріо «Лелія», «Нота Нео» Луцького районного будинку культури, що підтримує партнерські стосунки з товариством «Глорія Віта» з початку 90-х.

Президент джазового клубу імені Мечислава Коша у Замості Гжегож Обст без вагань погодився привезти на концерт до Луцька лауреатів наступного міжнародного конкурсу джазової вокалістики, а заступнику директора симфонічного оркестру імені Кароля Намисловського Анні Грушкєвіч сподобалася ідея проекту, який дирекція Волинської філармонії  готуватиме з польськими партнерами у рамках  транскордонного проекту «Польща-Білорусь-Україна». Наша розмова відбувалася під час концерту оркестру у їхньому мініатюрному концертному залі, але незабаром і в Замості  симфонічний оркестр матиме власний модерний концертний зал, не гірший, від тих, що мають філармонії у Любліні чи Білостоку. Проектна документація уже готова!

 

                                                                                                             Василь Ворон,

            лауреат премії імені Ігоря Стравінського, магістр державного управління 

Різдво у форматі «Блю-рей»

 

            Учасники проекту «Ін віно верітас» зустріли Різвяні свята водночас із європейцями у стінах… Волинської філармонії. Зустріч з директором Сергієм Єфіменком мала на меті не лише презентацію ювілейного збірника до 75-ліття філармонії, але й обговорення актуальних питань концертного життя, яке філармонія десятиліттями проводить «на колесах», а також проблем музично-естетичного виховання.

 

З інтересом зустріли присутні  ініціативу філармонії «Подаруємо Луцьку рояль». Двадцятиліття проекту «Стравінський та Україна» увінчалося поверненням на «малу батьківщину» композитора  балету Весна священна». Завершилася реставрація «Старої мизи», діє музей-садиби Ігоря Стравінського в Устилузі, але подальший розвиток проекту вимагає спорудження сучасного філармонічного концертного залу.

 

Дирекція філармонії підтримала ініціативу президента джазового клубу імені Мечислава Коша у Замості і проект «Нью кооперейшн «Замость Луцьк» дав потужний імпульс до відродження джазових традицій у місті Луцьку.

 

Долаючи проблеми, дирекція філармонії намагається йти у ногу з часом, пропонуючи меломанам, клубам за інтересами сучасні технічні засоби у рамках «домашнього кінотеатру». Короткий огляд концертного життя  у Європі та світі став додатковим аргументом у дискусії: філармонії і містові потрібний концертний зал як свідоцтво сучасного  цивілізаційного рівня. Без такої інвестиції не можна залучити юних городян до творення культурного середовища, народження нових і підтримки уже існуючих традицій.

 

 

 


Святий Миколай у філармонії


              «Адвентовий концерт» у костелі святих апостолів Петра і Павла 29 листопада був прелюдією до Різдвяних свят християн західного та східного обрядів по обидва боки кордону. Організатором заходу у Луцьку та співорганізатором унікальної події у Любліні  став директор філармонії Сергій Єфіменко.

 У 76-му філармонічному концертному сезоні за сприянням Луцької дієцезії РПЦ костел св. ап. Петра і Павлі у Луцьку може стати унікальним місцем для проведення концертів духовної музики. У наступному році парафіяни, духовенство, культурні городяни відзначатимуть 600-ліття памятки архітектури національного значення і директор Історико-культурного заповідника Павло Рудецький уже має з цієї нагоди у видавничому портфелі розкішне видання. «Календар на 2016 рік» показує цю перлину архітектурної спадщини Старого міста, що дивує і захоплює у будь-яку пору року.

І директор волинської філармонії Сергій Єфіменко готовий запропонувати щось виняткове, що у новому концертному сезоні посилить ефект естетичного сприйняття архітектурних форм доби бароко і творитиме сприятливий для людського і міжконфесійного спілкування духовний клімат нашого культурного середовища. Один із таких заходів відбудеться у рамках фестивалю «Стравінський та Україна» на початку жовтня наступного року.

А 6 грудня цього року на запрошення директора Люблінської філармонії імені Хенрика Венявського Яна Сенка Сергій Єфіменко організував поїздку до Любліна хору «Волинські дзвони». Художній керівник Марія Вислоцька та її хористи стали творцями унікальної події на нашому українсько-польському пограниччі народів і культур. Анонсуючи цю подію  та заходи чотириденного відпусту на пошанування Святого Миколая у Любліні, 29 листопада  у статті «Святий не лише для презентів» католицький тижневик  «GOSC  NIEDZIELNY» зазначав: уперше у Польщі Акафіст на вшанування святого Миколая виконає православний хор Волинської філармонії».

Отож, виступ волинського хору у винятковій пам’ятці архітектури, що знаходиться на високому пагорбі навпроти середньовічного замку  викликав не менше зацікавлення, ніж реліквії св. Миколая і св. Івана Павла Другого, внесені вранці до костелу св. Миколая, найдавнішого у Любліні. Із захоплення зустріли парафіяни і жителі міста українські колядки, які прозвучали в обробці Тетяни Леуш і свого часу були записані на компакт-дискові  хору.

Як зазначив настоятель парафії св. Миколая ксьондз Пйотр Кавалко, «ми прагнемо популяризувати постать св. Миколая як видатного педагога і вихователя. Хочемо показати його справжню сутність, адже св. Миколай не тільки навчає нас благодійності, спонукає  ділитися презентами з іншими і сам готовий ділитися дарами не лише матеріальними. Його дари передусім духовні: любов,  віра і надія, а ще він звертає увагу на добре виховання».

 

                                                                                              Василь Ворон

Луцьк-Люблін-Луцьк


Співана поезія Сергія Шишкіна

 у музеї-садибі Ігоря Стравінського


Під дахом «Старої мизи», яку побудував за власним планом Ігор Стравінський, а реставрував за проектом інституту  «Укрзахідпроектреставрація» Ігор Новосад  цими днями меломани слухали співану поезію Сергія Шишкіна. Він з радістю відгукнувся на пропозицію дирекції музичного фестивалю «Стравінський та Україна», а керівник міжнародного проекту професійно-культурних обмінів Володимир Павлік запросив до Устилугу друзів з Луцька. Директор філармонії Сергій Єфіменко запропонував комфортабельний автобус, директор Устилузької школи мистецтв Володимир Терещук провів екскурсію. Про плани дирекції фестивалю розповідає лауреат премії імені Ігоря Стравінського Василь Ворон

 

«Істина сьогоднішнього дня», яку усе життя шукав Ігор Стравінський, живе у творах Сергія Шишкіна, поета, автора і виконавця, композитора  із літописного Володимира. Свій концерт з нагоди річниці Революції Гідності Сергій Шишкін присвятив памяті Небесної сотні. Під час концерту у «райському куточку для творчості» Ігоря Стравінського Сергій Шишкін запропонував твори із компакт-диску «Мисляча людина»  -  « «Совість», «Дай Боже», «У Львові дощ…», «Щось прийде по мене»,  «Колисанка»…,

 

Від початків національно-культурного відродження України Сергій Шишкін - серед лідерів у жанрі співаної поезії. Людина з пограниччя народів і культур, музикант, який пройшов «школу рок-н-ролу» і зажив слави як російськомовний автор ще на початку 70-х років, Сергій Шишкін привів до перемоги на фестивалі «Червона рута» нововолинську групу «Демісія», започаткував фестиваль «Володимир», був учасником мистецьких проектів МО «Куля» і організатором серії успішних проектів у столиці України. Митець у трьох іпостасях, прекрасний мелодист  він пише популярну та рок-музику, але найчастіше співає поезію з учасниками власного «театру пісні».

 

Хочу подякувати Володимиру Павліку і його друзям за участь у народженні традиції: плануємо зробити такі «мистецькі тури» до музею-садиби в Устилузі регулярними. Спогади про яскраві фестивальні події мають лишатися у памяті, а нові починання - повсякчас збагачувати наше духовне середовище, виховувати почуття і смаки надбаннями « високого мистецтва», а не масової культури.

 

Аскетичний актовий зал музею-садиби, де відбувався концерт Сергія Шишкіна, без особливих зусиль можна перетворити у виставковий зал. Тоді - ми гарантуємо! - кожна виставка стане подією не лише у житті місцевої територіальної громади. А на відкриття  дирекція фестивалю «Стравінський та Україна» пропонує фотовиставку «Маестро і джаз».

 

Ми віримо: повернута із небуття «Стара Миза» Ігоря Стравінського  може стати основою специфічного мистецького туристичного продукту «Золота діадема Волині», одначе відведена Устилузькій школі мистецтв ділянка між двома історичними алеями композитора вимагає благоустрою відповідно до проекту, який би передбачав місце для літнього концертного залу.

 

Проектом реставрації передбачалося відновити орнаменти на боковинах «Старої Мизи», але на них не вистачило коштів…

Потребує заміни на оригінальніший витвір  тимчасовий барельєф композитора на місті викраденого погруддя…

 

Дирекція музичного фестивалю «Стравінський та Україна» розпочала підготовку до тринадцятого фестивалю і ми хочемо бачити будинок, де жив і працював композитор Ігор Стравінський - памятку історії  національного значення - об’єктом туристичного показу світового рівня. Ми хочемо, щоб справою рук волинян пишалися  наші зарубіжні гості і партнери Тоні Палмер, Ігор Блажков, Войцех Галонзка – їх ми хочемо бачити серед почесних гостей наступного фестивалю. Але про це трохи згодом

Фото - Марія Семенюк